Коли п’ятнадцять років тому я вийшла заміж, свекруха відразу дала мені зрозуміти, що друзями ми не будемо ніколи. Ми одружилися, але у нас з Віктором не було дітей. Ми чекали довгих десять років. А потім Бог нагородив нас за чекання і синочком, і донечкою.

За ці роки, що ми жили разом, у Віктора справи добре пішли. Він був директором великої фірми, тому я могла спокійно піти в декрет і доглядати за дітьми.

Моя мама жила від нас далеко, тому не могла допомагати, а свекруха за ці п’ятнадцять років так і змінила свого ставлення до мене. В її очах я була “ніхто”, провінціалка, яка забрала її синочка. У свекрухи для нього на приміті була значно вигідніша партія.

Мій щасливий світ рухнув в одну мить. Якось я повернулася з дітьми з прогулянки додому і побачила на столі записку. Поки підходила до неї, зрозуміла, що Вікторових речей в домі немає. Він пішов від мене, а в записці написав: «Вибач мене, але я полюбив іншу. Не шукай мене, я знаю ти впораєшся сама … Повір, що так буде краще».

Я набрала номер чоловіка, але він не відповідав. Віктор просто зник з мого життя і життя наших дітей.

Я не знала ні де він, ні що з ним. Тому наважилася подзвонити до свекрухи.

– Ти сама винна, – холодним тріумфуючим тоном сказала мені свекруха. – А що ти хотіла?

Я нічого не розуміла: в чому винна я, чи в чому винні діти. Що я зробила не так? Я не знала, як це прийняти і як з цим жити далі. Віктор не залишив нам ніяких коштів, тому засобів на існування у мене практично не було.

На роботу я  ще не могла вийти, бо донечка була маленькою. Тому я згадала, що колись непогано заробляла, пишучи дипломні роботи. Так ми прожили якось ще пів року. За цей час від чоловіка не було жодної звісточки.

Пізній дзвінок у двері змусив мене думати, що це повернувся Сергій. Але, коли я відчинила, то побачила на порозі свекруху. Відразу в дверях вона розплакалася, я запросила її увійти.

Виявляється, молода коханка Віктора розорила його по повній програмі, залишивши їхню сім’ю практично без нічого. Тепер вони ледве зводять кінці з кінцями. Свекруха благала дозволити їй пожити у нас.

А я не знаю, що робити – пробачити її, чи вчинити так само, як вони нещодавно зробили зі мною – викреслити з свого життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.