МЕНІ МІЙ ЗЯТЬ МИКОЛА НЕ СПОДОБАВСЯ З САМОГО ПОЧАТКУ, ДУЖЕ ВЖЕ ВІН МЕНІ НАГАДУВАВ МОГО ЧОЛОВІКА, З ЯКИМ Я РОЗІЙШЛАСЯ. ЯКОСЬ Я ПРИЙШЛА ДО НИХ, СОФІЇ ВДОМА НЕ БУЛО. МЕНЕ НЕ ДУЖЕ ПРИВІТНО ЗУСТРІВ ЗЯТЬ. ВІН ПІВ ДНЯ ПРОЛЕЖАВ НА ДИВАНІ, ТОДІ ЯК НА КУХНІ БУЛА ГОРА НЕМИТОГО ПОСУДУ, І ДОНЬКА ВЕСЬ ЧАС ВИМАГАЛА ЙОГО УВАГИ. ПЕРЕРОБИВШИ ВСЮ РОБОТУ, Я НАВАЖИЛАСЯ ПОГОВОРИТИ З ЗЯТЕМ. А ТЕПЕР МОЯ ДОЧКА ЗЛА НА МЕНЕ

Моя дочка на мене образилася, що я насмілилася влізти в її сім’ю з порадами. Дочка мені заявила: “Не тобі мене вчити! Ти свою сім’ю зберегти не змогла. Подивись на себе – живеш нещасна, все життя одна, усім незадоволена. Якщо я і буду когось слухати чи питати поради, то твоєї в останню чергу”.

Ну ось як вона могла. Плюнула мені прямо в обличчя, обізвала мене невдахою. А все через те, що я на минулому тижні наважилася поговорити з зятем, тобто її чоловіком.. Джерело

Моїй доньці, Софії, тридцять чотири роки, я виростила її практично одна. Розлучилася з чоловіком, коли доньці було сім років. Пішла від нього, бо набридло бути в сім’ї вічним локомотивом. Все тягнула на собі, і в один момент я втомилася. Чоловік за всі роки спільного життя так чоловіком і не став, завжди був другим, за дружиною, як мала дитина. Ніколи нічого самостійно не вирішував, ледар, лобуряка і утриманець. Завжди чекав, що я маю годувати сім’ю.

А коли в дев’яностих почалися проблеми, замість того, щоб якось витягувати ситуацію, зовсім зліг на диван. Я була змушена працювати на двох роботах, а потім і зовсім пішла на ринок торгувати, хоч і мала вищу освіту.

Коли я вперше побачила свого зятя, у мені здалося, що це якесь дежавю: багато рис свого колишнього чоловіка я впізнала у ньому. І мені від цього стало лячно – невже Софія хоче повторити мою долю. Її Микола мені категорично не сподобався з самого початку. Я ще сподівалася, що до серйозних відносин у них з Софією не дійде, але помилилася. Не минуло і року, як Софія і Микола подали заяву в РАЦС. Ще й відразу внучка народилася, буквально через кілька місяців після весілля.

В сім’ї моєї доньки зараз склалося все так, як колись у мене – все господарство повністю на ній. Софія готує, пере, миє, годує, одягає і розвиває дочку, встигаючи ще й підробляти в інтернеті. Микола ж себе не обтяжує, працює п’ять днів на звичайній роботі за невелику зарплату. Підзаробітку не шукає, приходить з роботи, лежить на дивані, навіть з донькою не грається.

І хоча з боку виглядає, що їхня сім’я живе дружно, насправді живуть вони дуже скромно, і грошей явно не вистачає.

Я думала, що внучка підросте, Софія вийде на роботу. А тут дізнаюся, що вона знову чекає дитину.

Якось я прийшла до неї, щоб їй допомогти. Софії вдома не було. Мене не дуже привітно зустрів зять. Він пів дня пролежав на дивані, тоді як на кухні була гора немитого посуду, і донька весь час вимагала його уваги.

Переробивши всю роботу, я наважилася поговорити з зятем. Я прямо йому сказала, що не згідна з такою його позицією, що він, здоровий чоловік, лежить на дивані, а моя донька, яка при надії, працює за двох.

Але коли про це дізналася моя донька, вона мені заявила, що не потребує такої моєї підтримки і щоб я не сунулася в її сім’ю. А я, між іншим, і своє особисте життя не влаштовувала лише тому, що не хотіла через неї додому чужу людину приводити.

Отака мені тепер подяка. Не сунься в чужу сім’ю, а я ж хотіла, як краще.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.