Декілька років тому, моя рідна сестра Ірина вийшла заміж. Весілля було не багате, але молоді люди були не з тих, що прагнули розкоші. Вони весілля робили більше для того, щоб розділити свою радість з найріднішими людьми.

Спочатку молоді домовилися з батьками, що жити будуть зі свекрухою. У свекрухи є трикімнатна квартира, дуже простора та світла, в гарній частині міста. Крім сина у неї нікого не було.

Свекруха мою сестру дуже порадувала з першого дня:

– Я вам дві кімнати віддам! – говорила Ірині свекруха. – Люди ми розумні, виховані, мабуть уживемося.

– З’їхати з її квартири ніколи не буде пізно! – сказав чоловік Ірини. – Давай спробуємо трохи пожити з моєю мамою. Ну якщо вже виявиться зовсім погано нам разом під одним дахом. Мама залишиться сама, а ми з тобою переїдемо в орендовану квартиру.

На тому й зійшлися.

Але коли сестра з чоловіком переїхали до свекрухи, жити разом виявилося не так вже й легко. І свекруха і молоді намагалися уникати один одного, але виходило все гірше і гірше. Претензії накопичувалися, іноді виникали серйозні сварки, які ставали все частішими. І одного дня Ірина сказала чоловікові:

– Пам’ятаєш, ти мені обіцяв, що якщо буде важко жити разом з твоєю мамою, знімемо квартиру і з’їдемо! – Плакала сестра.

– А що, хіба це важко? –  посміхався чоловік Ірини. – Якщо через такі дрібниць збирати валізу і йти, то я вже й не знаю як з тобою жити.

Через рік після весілля молода дружина пішла в декрет, у них з’явилася донька.

Десь в цей же час свекруху звільнили з роботи, а з пошуком нової у неї не складалося – жінці передпенсійного віку виявилося складно знайти нове місце роботи. Свекруха і невістка цілими днями сиділи вдома, піти нікуди було ні тій, ні іншій. І їх стосунки ставали все гіршими. Чоловік завжди приходив з роботи втомленим і не в настрої, його краще було не чіпати тоді, він єдиний годувальник великої родини. Коли Ірина плакала і скаржилася на те, що свекруха щокроку їй у всьому дорікає, він лише сердито говорив:

– Куди ми зараз поїдемо? А мама? Вона зараз без зарплати. Кинути її? Я не зможу! Орендувати квартиру, та ще жити на два будинки – ми не потягнемо. Ось знайде мама роботу, тоді подивимося, може й щось придумаємо.

Як і слід було очікувати, одного разу настав момент, коли терпець молодої дружини скінчився. Вона зібрала дитину і поїхала до своєї мами. Ірина сказала чоловікові, що в квартиру свекрухи вона більше не повернеться. А якщо йому вони дорогі з донькою, то нехай він щось вирішує.

Ірина, коли йшла, то була впевнена, що чоловік ніколи їх з донькою не відпустить, і не залишить одних. Але не так сталося, як вона думала. Чоловік сказав, що він втомився від її постійних докорів, і вийшов з квартири, коли Ірина збирала речі.

І от пройщло вже 3 місяці, відколи Ірина з донькою живе у мами, а чоловіка, таке складається враження, це й недуже хвилює. Він спокійно, як і раніше живе у своєї мами. А на вихідні ввечері приходить до дружини та дитини. Приносить скупі гостинці. П’є чай і йде знову до мами.

Тепер у Ірини якийсь незрозумілий шлюб. Але всі родичі чоловіка шкодують його. Кажуть дружина залишила і подалася до мами. Але Ірина не розуміє в чому її вина, чоловікові добре, його чекають у двох будинках, він чисто одягнений, завжди нагодований, у вихованні дитини участі не бере. Продукти своїй сім’ї не копує.

Ірина тепер шкодує, що сама пішла без чоловіка. Ситуація її не влаштовує зовсім. Чоловіка Ірина дуже кохає, хоч він, звичайно, і неправий, але серцю не накажеш.

– А що ти від мене хочеш, ти сама пішла! Нічого ж не сталося! Тебе ж ніхто не виганаяв! – Каже чоловік. – Повертайся та й живи собі!

Ірина вже добре розуміє, що орендувати квартиру чоловік не збирається! Виходу з цієї ситуації, крім того, що потрібно повертатися до свекрухи, жінка не бачить. Але жити під одним дахом з мамою чоловіка, де господиня лише свекруха, Ірині дуже важко.

Фото ілюстративне, з вільних джерел