А я вже кінцівок не відчувала, тож, не роздумуючи, погодилася. Підійшли ми до машини, а в нього величезний позашляховик. Всередині шкіряний салон, сидіння із підігрівом. Я таку автівку вперше бачила

Я працюю у фотостудії адміністратором. Ще зовсім недавно у нас проводили різні майстер-класи, навчання, курси з фотографії. І іноді їм були потрібні для цього моделі.

Якось вибір упав на мене. Я погодилася, чому б ні, всі дівчата люблять фотографуватися.

Спочатку фотосесія проходила у приміщенні, але потім ми пішли знімати прогулянку містом.

Стояв січень і морозило відчутно. Ходили ми близько двох годин і я промерзла. Але сказати про це було незручно! Тому я намагалася як могла не показувати виду.

І ось нарешті заняття закінчилося і мене відпустили додому. Я з усіх ніг побігла на зупинку, а мене наздоганяє один із учнів і каже:

– Я бачу, ви замерзли дуже, давайте підвезу!

А я вже кінцівок не відчувала, тож, не роздумуючи, погодилася. Підійшли ми до машини, а в нього величезний позашляховик. Всередині шкіряний салон, сидіння із підігрівом. Я таку автівку вперше бачила.

Їхали ми і, звичайно, розмовляли про те, про це. А я всю дорогу думала, що напевно попросить мій номер телефону або на побачення запросить, адже не просто так він мене підвозить.

Під’їхали ми до будинку. Він, як справжній джентльмен, відчинив мені дверцята і просто сказав:

– Всього вам доброго! Приємно було познайомитися!

Я не могла зрушити з місця від подиву! Щоправда, я не очікувала такого результату. Весь час сиділа і думала, як відшиватиму, а тут таке.

Виявилося, мої підозри були абсолютно безпідставні, адже цей хлопець від душі, без задньої думки зробив такий добрий вчинок!

Того дня я просто сяяла від щастя, адже якщо такі люди ще існують, нічого не бояться світу!

А сьогодні на таких людях тримаєть наш світ.

Джерело