Алла з дитинства відчувала, що мама до неї байдужа, вона ніколи не обіймає доньку, не цілує, не пишається, добрих слів не говорить. Таке почуття, що Поліна їй не мати зовсім, а просто тітка. Алла останнім часом помітила, що мама плаче, після того як прочитає свій же щоденник.

Алла вирішила, що теж має його прочитати, може тоді вона зрозуміє, чому мама така холоднокровна. І тут дівчинка все зрозуміла, виявилося, що тато їй не рідний, він вітчим.

Справжнього батька звуть Стас Глобін. З’ясувалося, що він нещодавно знову приїхав до міста, мешкає у якомусь великому білому будинку на околиці міста.

Алла прочитала історію їхнього знайомства. Як вони були однокласниками, тривалий час зустрічалися. Потім батьки Стаса вирішили переїхати до столиці, але Поліна не могла все покинути і поїхати за ним, то вони й роз лучилися.

А за місяць Поліна зрозуміла, що вагітна, але не сказав нічого Стасу. Адже в нього почалося нове жити у столиці, навчання, хороша робота, вона не хотіла псувати йому життя.

Алла вирішила, що просто зобов’язана знайти свого батька та розповісти йому всю правду. Алла поїхала до того самого району, який описувала мама в щоденнику, знайшла єдиний гарний і великий білий будинок, натиснула кнопку і почала чекати. Двері відкрив високий чоловік з дуже гарними очима.

-Мені потрібний Стас Глобін!

-Давно мене ніхто Стасом не називав, а навіщо він вам?

-Він мій батько! -Чим доведеш?

-Моя мама Поліна була вашою однокласницею, потім заваrітніла, але нічого не сказала, а зараз ми з вітчимом живемо. Станіслав слухав розповідь маленької Алли і не міг повірити.

Він одразу зателефонував Поліни, попросив її приїхати. Поліна була на місці вже за півгодини. Стас попросив зробити тест на батьківство, він підтвердив слова Алли.

-Чому ти стільки років приховувала від мене дочку? -Я думала, що ти поставив хрест на своєму минулому житті. -Але вона моя рідна дівчинка, нехай поживе зі мною, хоч так ми станемо ближче.

-Стас, а може ми спробуємо все почати спочатку? -Ні, у мене є дружина, але у нас не може бути дітей. Тому я триматимуся за свою Аллу. Дівчинка з радістю переїхала до тата, тим більше, що з мамою вони й так були не дружні. Стас перевіз її до столиці, Алла швидkо потоваришувала з дружиною тата.

А тим часом Поліна не могла змиритися з тим, що людина, яку вона так любить-зра дила її. Що він обрав безплідну жінку, а не її. Поліна почала пити, з нею роз лучився її другий чоловік.

КІНЕЦЬ.