Маму на поріг не пустили.

Теща приїхала несподівано. Це було не схоже на Марію Кирилівну. Вона завжди приїжджала в січні, після свят. За матеріалами

Так повторювалося протягом десяти років. Що зараз щось змінилося?

Сергій з Люсею почули дзвінок. Тільки одна жінка могла так дзвонити. Сергій відкрив двері. На порозі стояла вона, теща.

– Мама! – вигукнув зять. – Яка несподіванка!

Теща ніколи не чекала запрошень. Вона була простою жінкою і не терпіла жодних церемоній. Але і Люся теж була з цієї ж породи.

– Мамо, ви навіщо приїхали? – прямо запитала дочка.

– Як навіщо? Я ж завжди до вас в цей час приїжджаю.

– Місяць переплутали. Зараз не січень.

– Що ж тепер буде? – схопився за голову Сергій. – Це вона у нас до нового року. Прощай веселощі. Будуть нудні посиденьки і здорове харчування кожен день.

Приїзд тещі і так був для хлопця катaстрофою, а тут цей позаплановий приїзд.

Він з надією дивився на Люсю.

Але дружина все вже вирішила:

– Так, мамо, а тепер Сергій тебе відвезе на вокзал. А в січні як годиться приїжджай.

Сергій завмep. Зараз почнеться про невдячність. Якось не дуже – відправляти людину, яка щойно приїхала, назад. Мати знизала плечима.

– Гаразд. Тільки можна я у вас варення залишу і наступного разу нічого не привезу?

– Можна, мамо.

Сергій з Люсею налили мамі чаю і через пів години зять летів на вокзал, щоб теща встигнула на поїзд.

Через сльoзи, які котилися з очей, мама і дороги не бачила. Вона ж і приїхала раніше, щоб відсвяткувати з дочкою Новий рік, бо останнім часом не дуже добре почувається. Але дочка про її здоров’я так і не спитала,  напевно, їй було ніколи.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.