Ми з Денисом разом вже більше чотирьох років, синочок росте. Зараз живемо більш менш. Хоча хочеться, звичайно, дати своїй дитині все найкраще. А почалося все 3 роки тому, коли ми з моїм чоловіком навчалися на останньому курсі технологічного інституту. Раптово для нас двох ми дізналися, що станемо батьками і так як ми не працювали тоді, стали жити в квартирі мами Дениса.

Жило нас четверо: свекруха, я, мій чоловік і його молодший брат. Через 9 місяців стало вже п’ятеро. Благо квартира була трикімнатної і наша власна сім’я мала окрему кімнату, яка і стала нашим затишним гніздечком. Денису довелося не солодко, щодня після навчання він ходив на роботу до пізньої ночі. У вихідні так само працював, щоб були гроші на свою сім’ю.

А що ж робив весь час його молодший брат Андрій? Він цілодобово безперервно сидів за комп’ютером і грав у різні ігри. Я все розумію, що наша дитина – це не його турботи, але невже анітрохи не хочеться допомогти своєму братові? Завжди дивувалася його неробству.

Зате дуже сильно допомагала мама Дениса, завжди була готова посидіти з Мирославом, якщо ми з Денисом кудись збиралися сходити удвох. На жаль, три місяці тому свекруха потрапила в лікарню і донині лікарі борються за її життя. Сама тітка Галя вже втратила будь-яку надію на одужання.

Але наше життя триває, нам з Денисом потрібно піднімати сім’ю, щоб дати синові все найкраще, що ми можемо йому дати. Ось я і запропонувала своєму чоловікові переоформити квартиру на нас, щоб ми стали єдиними власниками. І могли вже жити всією родиною не тільки в кімнаті, а в повноцінній квартирі, як нормальна сім’я. Тільки була одна проблема – це молодший брат Андрій, який ніяк не вписується в мої життєві плани.

– Денисе, а що якщо ми залишимося в квартирі одні? Не все ж життя нам тулитися в одній кімнатці і ділити з твоїм братом квартиру. А якщо ще діти з’являться?

– А брат мій куди піде? Про нього якось не подумала? Йому то що робити? Він такий же співвласник, як і я. Ще мама скоро додому повернеться.

– Йому вже 22 роки, а він все сидить і в іграшки грає, час би уже задуматися про своє майбутнє і почати жити самостійно! А мама твоя сама не вірить, що хоч якось легше їй стане. І якщо що, ми її притулок дамо, вона нам завжди допомагала, а від твого брата зовсім немає толку, тільки їжу переводить, яку ти купуєш!

– З чого ти взяла що саме він повинен виїхати? А чому не ми? Ти подумала, що ти йому скажеш і як він відреагує?

– Нам складніше набагато! У нас вже дитина є і ще будуть обов’язково. А він цілими днями за комп’ютером сидить, ні дитини, ні дружини немає. Влаштується на роботу, знайде собі якусь кімнату і нехай грає в своє задоволення. Я з ним сама поговорю.

Я пішла до Андрія, щоб попередити його про швидкий переїзд і що час йому взяти відповідальність за своє життя в свої руки.

– Андрію, ми з твоїм братом вирішили, що нам вже мало місця в кімнаті для сім’ї. Ти не уявляєш як важко виховувати дитину, весь час уживаючись з сусідами. Ми перепишемо квартиру на себе, а тобі час задуматися і знайти роботу. Дивишся і дружину собі знайдеш.

– Мм, цікаво. Ти хочеш сказати, що тепер ви тільки будете жити тут?

– Так.

– І де мені тепер жити по-твоєму?

– Як де? Ти вже дорослий, але ще не обтяжений сімейними турботами. Так як я подивлюся тобі це і не потрібно. Знімеш кімнату якусь і грай собі в задоволення цілодобово безперервно.

– Добре, купуйте мою частку від цієї квартири і я з’їду.

– У сенсі купуйте? У нас грошей і так завжди не вистачає, а ти ще з нас взяти щось хочеш? У нас маленька дитина взагалі-то!

– Ти хочеш, щоб я просто так частку свою віддав вам?

– А тобі важко братові допомогти?

– З таким же успіхом він може мені свою частку віддати, мені допомогти.

В кінцевому підсумку він не погодився переїхати і я зрозуміла, який він чоловік. Нікому такого не побажаю!

Фото ілюстративне з вільних джерел