Олеся з маленьким сином жила у мами в місті, а чоловік її поїхав на заробітки у Польщу. Олесі, звичайно, це не подобалося зовсім. Але її всі вмовляли, щоб почекала рік-другий.

Чоловік телефонував щодня, хвилювався, піклувався. Мовляв, одягайся тепліше. Бережи себе.

Не хворій там дивись, важкого не носи. Ось я приїду, почнемо ремонт, купимо диван.

Та тільки от з приїздом щось вийшла заминка. То змінник не приїхав, то графіки поміняли, то начальство їде, то ще щось.

– Ну почекай ще тиждень! – умовляв чоловік.

– Стільки чекали! Не кидати ж роботу, а то ще й грошей не віддадуть зароблених за останній місяць.

Все стало на свої місця, коли Олеся вирішила “влаштувати сюрприз”. Залишила дитину мамі і приїхала до чоловіка в Польщу без попередження.

І знайшла там іншу жінку з дитиною, на дев’ять місяців молодша, ніж її власна.