Мені двадцять чотири роки і через місяць у мене призначене весілля. Здавалося б, про що можна переживати щасливій нареченій. Але так склалося, що родичі мого майбутнього чоловіка мене незлюбили з першої зустрічі. Ми з моїм нареченим познайомилися в інституті, і зустрічалися більше року перед тим, як він мені зробив пропозицію. Звичайно, я була щаслива, мені пощастило з хлопцем. Але він з багатої і публічної сім’ї: мама працює деканом в інституті, батько має власний бізнес, старша сестра вийшла заміж за депутата.

Ось і синові вони бажали іншу наречену, з багатої і впливової родини. А я зі звичайнісінької сім’ї: батько все життя працює на заводі, а мама в поліклініці медсестрою. Проте, одягаюся я не гірше інших, і манери у мене не як у колгоспниці. Але в перше наше знайомство, матуся і сестра мого нареченого дали мені всім свої виглядом зрозуміти, що я не пара їх хлопчикові. Річ у тім, що він такий у них хороший і школу закінчив із золотою медаллю, і інститут з червоним дипломом, і чекає його багате і світле майбутнє.

Вони думають, що дружина у нього повинна бути з відповідним статусом. Його мама регулярно запрошує в гості батьківських партнерів по бізнесу, разом з дочками, все ніяк не залишає надії одружити сина з багатою дівчиною. І на всі ці посиденьки, мій хлопець завжди бере мене з собою. Наречений тільки сміється з усього цього, і переконує мене, що йому ніхто крім мене не потрібен. Я розумію, що якби він хотів, то давно вибрав би собі наречену леді, одну з тих, яка приходила в гості. Але вибрав він мене. І, здавалося б, мені нема про що переживати. Але я так багато разів чула про подібні історії, про нерівні шлюби, що постійно думаю про це. Я переживаю, що рано чи пізно його мама і сестра таки доб’ються свого, і зможуть його переконати в тому, що йому потрібна інша наречена.

Зараз ми живемо кожен зі своїми батьками, після весілля плануємо орендувати квартиру. Мій наречений зараз працює на фірмі у свого батька, я теж недавно влаштувалася на роботу. Думаю, що ми потягнемо орендну квартиру. Найбільше не хочу жити у них в домі, це для мене здається пеклом. На відстані його мама не зможе псувати нам життя. Хоча вона може мене і там дістати, ще не знаю, як все буде. Але вона завжди так підтискає губи, коли мене бачить, що мені стає дуже неприємно.

Я ось думаю, раптом рано чи пізно, серед дочок компаньйонів знайдеться та, яка зможе підкорити мого хлопця. Може тоді нічого не починати і відразу скасувати весілля? Просто чим ближче день весілля, тим більше я про це думаю. Якщо все припинити прямо зараз, мені буде не так боляче. А якщо це трапиться, наприклад, через рік, мені буде набагато важче пережити розставання. Або може це у мене звичайна передвесільна лихоманка? Що мені робити?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!