Якось зайшли ми в гості до свекрухи…

-Ой, а пригостити-то мені вас нічим, – розводить руками свекруха в суботу, – хіба що чайник поставлю, та бутербродами з маслом вас пригощу. Джерело

-Мамо, – каже мій чоловік Вадим, – ми в принципі не голодні, ми так просто прийшли, посидіти з тобою, побачитися.

-Ну прийшли, так прийшли, – посміхається Світлана Іванівна, – і на тому спасибі, нечасті гості! Як ти, мій маленький? – Звертається вже до онука, – Виріс, бачу, що підріс. Не xворієш? От і молодець!

Ми з чоловіком у Світлани Іванівни реально не часті гості, та й коли нам в гості ходити?

У нас робота, син 4-х років, іпотека, підробіток. І вона у нас рідко буває, інакше б знала, що Ігора тільки в п’ятницю виписали з чергового лiкарняного.

Раніше Світлана Іванівна у нас бувала частенько: завжди під вечір і завжди без попередження:

-Поруч була, вирішила зайти, – виникала свекруха на порозі моєї дошлюбної однушки в перші місяці мого заміжнього життя, – білизну прасуєш? А крохмалем? Ні? Ну як так можна, ось господині пішли! Безрукі, ледачі.

Або: -Посуд миєш? А що ти його відразу на сушилку ставиш? А витирати? Як же, і вилочки треба між зубцями протирати обов’язково. Зрештою я обурилася і чоловікові сказала, що живемо ми окремо, від мамо не залежимо, що веду господарство, як хочу і як вважаю за потрібне. І нема чого до нас без попередження заявлятися.

Чоловік зі Світланою Іванівною, мабуть, поговорив, та півроку зовсім до нас не заходила, тільки привіти мені передавала по телефону, знову вона почала у нас бувати тільки коли нарoдився Ігор, разів зо два на місяць, з попередніми дзвінком.

-Чому ти овочеве пюре моєму внуку даєш на обід? Треба на вечерю? – намагалася було гнути колишню лінію мама чоловіка, – і пaмперси ці … вже вдень можна і без них укладати. А пляшечки треба кип’ятити 20 хвилин.

Я робила вигляд, що не чую, а незабаром і ходити Світлана Іванівна до нас перестала: молодша дочка свекрухи вийшла заміж, квартира у її чоловіка була однокімнатна, але свекруха люб’язно поступилася молодій сім’ї свою двушку, переїхавши в квартиру зятя.

Від моєї квартири тепер мама жила далеко, а потім зовиця нарoдила дочку, та ми з чоловіком ще далі від Світлани Іванівни взяли в іпотеку квартиру побільше. Живемо, мою здали, доплачувати за нову доводиться, але це неминучість, я засіла за переклади вечорами, тим більше, що я з Ігорчиком частіше на лiкарняних сиджу, ніж працюю.

Чоловік теж по вихідним взявся з мужиками машини ремонтувати. Крутимося. А тут – бац – вільний вихідний і Ігор виздоровів. Давай погуляти з’їздимо, – запропонував чоловік, – в торговий центр зайдемо, та й до до моєї мами заглянемо, давненько не бачилися. Каюсь, я коливалася до останнього: зайти, чи не зайти, тому і дзвонити не стали Світлані Іванівні. Та й вона до нас скільки разів без попередження приходила? І ось, сидимо, п’ємо чай з бутербродами з маслом.

-Я зараз, – підіpвався чоловік, – у мене сuгарети закінчилися, збігаю, а ви сидіть. Не було Вадика хвилин 30, а потім прийшов, та з покупками: зефір, цукерки, сир хороший, виноград.

-Ой, навіщо витрачався, – сплеснула руками свекруха, – не треба було, ну тоді самі їжте. Я на кухню пішла, сир нарізати, виноград помити. Вадим шиканув, купив всього багато. Я залишки сиру і пакет з виноградом вирішила в холодильник прибрати. Відкрила, а там …

Салатик в кришталі, нарізочка під плівкою, тортик, цукерки, рибка червона в тарталеточках. Свекруха, яка увійшла в цей момент в кухню почервоніла, як рак, а тут і Вадик через її плече холодильник оглянув і аж присвиснув: – Нічого собі, розкіш яка!

– Я дочку в гості чекаю з чоловіком і з онукою, – зніяковіло почала свекруха, а потім продовжила, набираючись впевненості і виразності в голосі, – вони мене про візит заздалегідь попередили, а ви ні. І що? Ви б зараз все з’їли, а дочку з зятем я буду хлібом з маслом годувати?

Ми нічого Світлані Іванівні не сказали, в принципі вона має рацію: нас в гості не кликали, ми про візит не попередили. Але брехати-то навіщо? І потім, нас годувати хлібом з маслом – нічого?

Після цього візиту бажання заходити до свекрухи в гості прoпало назовсім. Як так можна – дочка рідна, а син, виходить, що ні.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.