З чого ж почати? Ах да, нас не запросили на весілля. З чого почалася вся ця історія? З того, що до нас в гості пожити на тиждень напросився брат чоловіка з дівчиною. Ми погодилися, незважаючи на те, що у нас на руках був 5 місячний малюк.

Закінчилося це тим, що я була змушена їх вигнати. Точніше виганяла я дівчину братика чоловіка, а пішли чомусь вони обої.

Після всієї цієї неприємної історії, ми перетиналися всі разом в гостях у свекрухи, але як такого спілкування у нас не відбувалося. І тут буквально місяць назад, прям ранесенько з ранку дзвінок чоловікові.

Я готувала сніданок і не вслухалася в розмову, а потім і зовсім пішла на кухню. Сніданок був готовий, пішла кликати своїх чоловіків до столу, підходжу до чоловіка, а на ньому лиця немає.

– Альберт одружується, дзвонив.

– Здорово, а коли весілля?

– 5 липня, але запросили тільки мене.

– Тобто? Не розумію.

– Він сказав: ,,Я тебе запрошую, але тільки тебе, ну ти ж сам все прекрасно розумієш?!”

Звичайно тут і так зрозуміло, дівчина брата чоловіка затаїла образу і таким чином вирішила помститися мені. Вважаю входити в сім’ю, починаючи зі скандалу не найвдаліша затія.

– А що ти йому відповів?

– Дякую за запрошення, але у мене є сім’я, я тепер не один.

Сказати, що я прибувала в шоковому стані, це нічого не сказати. У моїй родині не прийнято так себе вести, як поводилася ця особа.

І навіть якщо хтось посварився, то завжди швидше намагаємося помиритися, ми не з тих людей, які ходитиме мовчати, таїти в собі образу і не розмовляти по півроку.

А ось братик у чоловіка такий, постійно ображається і не розмовляє з нами по півроку і вважає це нормальним. Чим підходила ближче дата весілля, тим важче мені ставало. Мені було прикро, за себе за сина, що нас викреслили, як то кажуть з кола довіри.

Думала, що батьки чоловіка заступляться за нас, скажуть своєму молодшому синові: син так не можна, це твій брат і його родина.

Думала, що хоч хтось скаже, що така поведінка в сім’ї не допустимо, але я помилилася. Якби така ситуація склалася з мого боку, то мої батьки швидко б вправили мізки і ніякого б конфлікту і образ не було.

До цього дня спілкування немає і я думаю вже не буде, почуття зачеплені геть і нерви напружені до межі. До моїх родів вони могли приїхати до нас в гості без запрошення і пожити скільки їм треба і післяродів, і вважали це нормою. Я мовчала, так як братик чоловіка і він мовчав по тій же причині.

Дорогі батьки, виховуйте своїх дітей так, щоб між ними була щира любов. І щоб вони завжди були близькі один одному. І навіть якщо хтось не правий завжди могли б сказати про це в обличчя, спокійно і без образ.

Це життя, ніхто не народжується відразу навченим, всі ми проходимо цей життєвий шлях роблячи помилки. Але найголовніше в цьому житті вміти усвідомлювати, приймати і прощати.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.