Наталя з Назаром одружені вже 3 роки. Спочатку вони активно працювали, виплачували іпотеку за двокімнатну квартиру. Мріяли виплатити достроково, але несподівано Наталя завагітніла і чоловік залишився єдиним годувальником.

Вагітність Наталі проходила дуже важко – через загрозу викидня лікарі забороняли їй піднімати що-небудь важче праски та рекомендували побільше відпочивати. Вона часто була на лікарняному.  Останні два місяці Наталя провела в пологовому будинку, у відділенні для вагітних, щоб нерухомо лежати в ліжку і не ризикувати.

Наталя ще не народила, як мама чоловіка, Галина Петрівна, вже прийшла в пологовий будинок з планшетом. У планшеті – купа фотографій. Виявилося, що за час її перебування в пологовому будинку, турботлива свекруха затіяла «сюрприз».

Вона влаштувала  перестановку в їх квартирі: зі спальні молодих всі меблі винесла в зал, а  саму спальню переробила в «дитячу». Ось так прямо найняла робітників і тепер там  ніжно-рожеві дорогі шпалери з блискучим напиленням, яскраво-червона натяжна стеля, ну а найголовніше – дитяче ліжечко посеред кімнати, як ложе принцеси, з ніжно – рожевою вуаллю.

Наталі перекосило все обличчя. Але не від краси невимовної, а від нахабного вторгнення мами чоловіка на її особисту територію.

– Хто. Вас. Просив? – повільно промовила Наталя, не дивлячись на свекруху.

Вона дихала так, як її вчили на курсах вагітних, намагаючись впоратися з хвилюванням.

– Забирайтесь геть разом зі своїм планшетом! – закричала Наталя…

І народила рівно через 20 хвилин. Мабуть, хвилювання позначилося.

Свекруха весь цей час чатувала ситуацію за дверима, відмовляючись йти, поки не помириться з «донечкою». Намагалася прорватися до невістоньки прямо в процесі пологів тієї, переконуючи медперсонал, що в такій стресовій ситуації «візьме донечку за долоньку і донечка все їй простить, бо он яка справа – народжує вона, ніколи образи на когось тримати».

Вона, Галина Петрівна, сама двічі народжувала, тому прекрасно знає, що коли народжуєш, навіть найзапекліших ворогів  мимоволі пробачиш, аби народити спокійно дали! Добре, що збожеволілу жінку лікарі на пологи не впустили.

Тому свекруха дочекалася поки Наталя народить і знову спробувала проникнути в родовий зал. І тільки коли втомлену Наталю через дві години санітарки повезли в палату для породіль, свекруха бігла по вузенькому довгим коридором услід за нею і кричала про те, як сильно вона шкодує про свій промах і якщо потрібно буде, то вона обов’язково змусить робочих все переробити назад.

Наталя дивилася очманілими очима на маму чоловікові й природно боялася вступати з нею в розмову. Вона була зла на свекруху і залишати цю справу на самоплив не збиралася, але пережитий жах пологів звичайно залишив свій відбиток, тому Наталя відмахнулася:

– Добре, потім поговоримо. Ідіть!

Чоловік Наталі отримав від дружини прочухана за те, що змовчав про «сюрприз», влаштованому його матір’ю.

– Вона просила не говорити тобі нічого, Наталю. Ну прости нас, так вийшло. Адже мама знала, що нам нема на що робити ремонт, тому взяла кредит в банку, спеціально, щоб допомогти нам з «дитячою». Красиво зате вийшло, ти б бачила?

Наталя стояла, трималася за свій  живіт і обурювалася на чоловіка. Чому такі рішення прийняли без неї, головної господині своєї квартири?! І взагалі, вона не збиралася віддавати дитині цілу кімнату, жертвуючи власною спальнею.

– Катя ще маленька, найближчі пару років вона буде спати з нами в кімнаті. Навіщо було переплановувати нашу спальню їй в дитячу?! Це дуже недалекоглядний вчинок – дівчинка цією кімнатою кілька років користуватися не буде!

Чоловік мовчав. А що скажеш, якщо його мати вирішила, що її внучка – принцеса? І що принцеса просто зобов’язана мати власні покої? Галина Петрівна завжди мріяла про дочку, але раз Бог подарував їй двох синів, то хоча б зараз її мрія втілилася – у неї з’явилася внучка!

Бабуся Галина Петрівна носилася по квартирі сина з тарілками та келихами. Сподіваючись спокутувати провину перед невісткою, вона влаштовувала новий сюрприз, таємно проникнувши в житло молодих.

Назара  вдома не було, він стирчав в пологовому будинку, чекаючи виписки дружини та дочки, а ключі від квартири дітей у Галини Петрівни залишилися ще з часів ремонту. Так, Наталю з дитиною саме сьогодні виписують!

Галина Петрівна, порахувавши, що молодим ніколи буде з дороги, сама обдзвонила всіх родичів і друзів новоспечених батьків і вже склала в залі столи, заповнивши їх стравами та випічкою (всю ніч не спала, біля плити простояла!). Наталочка з малятком повернеться з пологового будинку, а тут вже все готово для святкування народження малятка! Ось вона зрадіє! …

Наталя відкрила двері ключем, поки Назар вилазив з ліфта з сумками та люлькою з дочкою. Відкрила, увійшла і встала як вкопана, коли натовп, який ховався в глибині квартири радісно заревів, вибігши табуном з усіх дверей, обсипаючи остовпілих новоспечених батьків серпантином і кульками. На чолі цього неподобства стояла сама Галина Петрівна, сяючи, як начищений самовар.

Наталя, ледве пересуваючи ноги, розревілася  і побігла у ванну кімнату плакати. Після двох місяців, проведених в лікарняних стінах, все, про що вона мріяла – це повернутися додому, нормально помитися і відіспатися після криків маленької та недосипу.

І чому саме їй дісталася свекруха з сюрпризом?!

Джерело