– МАМО, У ТЕБЕ ПОВНИЙ ХОЛОДИЛЬНИК ПРОДУКТІВ! – ЗДИВУВАЛАСЯ Я, КОЛИ ПРИЙШЛА ПРОВІДАТИ МАМУ. – ЦЕ НЕ МОЄ, ЦЕ СУСІДКА МАРІЯ ПРИНЕСЛА, У НЕЇ В СВОЄМУ ХОЛОДИЛЬНИКУ МІСЦЯ НЕ ВИСТАЧАЄ, ОСЬ ВОНА І ПОПРОСИЛА СВОЇ ПРОДУКТИ ДО МЕНЕ В МОРОЗИЛКУ ПРИБРАТИ, НА ЗБЕРІГАННЯ, – СПОКІЙНО ВІДПОВІЛА МАМА. РАПТОВО МАМА ЗАХВОРІЛА, ЇЇ ЗАБРАЛИ В ЛІКАРНЮ. МИ З СЕСТРОЮ ЗАЙШЛИ ДО НЕЇ В КВАРТИРУ ЗА РЕЧАМИ. СЕСТРА ВІДКРИЛА ХОЛОДИЛЬНИК І МИ МАЛО НЕ ЗАПЛАКАЛИ
– Мамо, у тебе повний холодильник продуктів! – здивувалася я, коли прийшла провідати маму. – Це не моє, це сусідка Марія принесла, у неї в своєму холодильнику місця не вистачає, ось вона і попросила свої продукти до мене в морозилку прибрати, на зберігання, – спокійно відповіла мама.
Раптово мама захворіла, її забрали в лікарню. Ми з сестрою зайшли до неї в квартиру за речами. Сестра відкрила холодильник і ми мало не заплакали.
– Мамо, чим у тебе вся морозилка зaбита? – здивовано запитала я. Коли прийшла провідати маму.
– Це не моє, це сусідка Марія принесла, у неї в своєму холодильнику місця не вистачає, ось вона і попросила свої продукти до мене в морозилку прибрати, на зберігання, – спокійно відповіла мама.
Сусідка Марія – це давня мамина подруга. Живе поверхом вище. Багатодітна мати дорослих дітей, які працюють. Сусідять вони вже давно, з самого заселення, ось уже років сорок.
Познайомилися коли самі були ще молодими і працьовитими. А тепер обидві на пенсії. Їх багаторічна дружба перевірена часом і турботою.
Вони телефонують, іноді ходять один до одного в гості, частіше Марія спускається до мами поговорити і попити чаю. Мама довірливо віддала подрузі запасні ключі від своєї квартири, на всякий випадок, раптом свої втратить або забуде, тоді Марія виручить.
Загалом Марія – жінка гарна і порядна. Мама до неї звикла як до рідної, так і обидві вони зблизилися і зійшлися характерами. Захворіла Марія, так мама поспішає на допомогу, готова прислужитися і полегшити страждання подруги.
Мама давно не дзвонить, Марія тут же спускається на поверх перевірити, чи все в порядку. Обопільне занепокоєння та підтримка.
Одного разу мама захворіла дуже серйозно. Швидка відвезла в лікарню з поганим прогнозом.
– Наталіє, що з мамою? – запитала Марія по телефону.
– Не знаю. Ніхто не знає, – відповіла я і розплакалася.
На наступний день ми з сестрою вирушили до мами в квартиру за її речами. Нічна сорочка, халат. Звичайний список для лікарні. Сестра дістала з сумки ще один комплект запасних ключів і відкрила двері.
– Давай в холодильник заглянемо, продукти перевіримо, раптом є щось, що зіпсувалося, порядок наведемо, адже найближчими днями маму не випишуть, – кажу я.
Сестра починає у холодильну ревізію, відкриває морозилку і кличе мене.
– Дивись, Марія свої продукти всі до єдиного забрала, – здивувалася сестра.
– А до мами жодного разу не прийшла, не зателефонувала.
– Треба ж, так раптово місце знайшлося у власному холодильнику або побоялася, що ми з’їмо. Коли тільки встигла сюди прийти, маму ж вчора ввечері відвезли, а зараз тільки 9 ранку, – здивувалася я.
Ось так буває ї закінчилася дружба, яка тривала багато років. Або, можливо, мама рахувала подругою цю людину, яка її зовсім не цінувала. Ми з сестрою йшли до мами, але про сусідку Марію вирішили їй нічого не говорити.