Марія Степанівна, знайома нашої сім’ї, останнім часом зазнає серйозних проблем зі здоров’ям. Людина вона дуже хороша, життєрадісна, але сили вже не ті. Вона, звичайно, намагається лікуватися, відвідує денні стаціонари, та й госпіталізувалася не раз. Але всі заходи призводять лише до тимчасового полегшення ситуації. Тобто, на короткий час стає легше, а після знову поновлюються ускладнення.

У жінки є син. Але він навідріз не хоче вникати в усі проблеми матері і вважає, що та надумує їх. Так вийшло, що Марія Степанівна розлучилася зі своїм чоловіком ще в молодості і ростила Івана одна. Так, допомагали її батьки і з боку могло здатися, що дочка сидить у них на шиї.

Мабуть, так вважає і сам Іван. Хлопець рано став самостійним і зараз, одружившись і повністю забезпечуючи свою сім’ю, вважає, що все в цьому житті залежить від самої людини. Варто захотіти і ось, будь ласка, результат. А раз у мами не виходить, то значить мама просто не хоче. Вигадує щось, прикидається.

Марія намагається не посвячувати сина в свої проблеми, розповідає тільки в загальних рисах. Але і це Івана дратує. Нещодавно він запропонував матері приїхати в гості. Живуть вони в різних містах. «Синку, у мене зараз грошей на поїздку немає! Та й здоров’я підводить, давай трохи пізніше» – відповіла жінка.

«Ну ось завжди так! Ти ж пенсіонерка, у тебе всякі пільги, субсидії! Що ти весь час прибідняєшся? Що, ти ходити не можеш? На поїзд сісти важко» – не витримав Іван.

«Синку, не треба так говорити! Якби ти знав, як я хочу до вас приїхати! Я адже вас вже рік не бачила! А внучок мій… Як я скучила» – засмутилася жінка.

«Хотіла, то приїхала б!» – відповів син.

«Ну я постараюся, може в наступному місяці… Спробую відкласти пенсію. Адже зараз квитки дуже дорогі» – пообіцяла Марія. «Та ти завжди так кажеш! Я ще раз повторю, якщо людина хоче – вона шукає нагоду! А якщо ні, то виправдання» – прочитав матері лекцію син.

«Синку, я правда дуже хочу…» – ледь не плаче пенсіонерка.

“Не вірю! Все, бувай! Подзвони, коли квитки купиш» – поставив в розмові точку чоловік.

«Так я відкладу на квитки, обов’язково! Але, тоді мені на лікування не вистачить! А тоді я не впевнена, що зможу приїхати за станом здоров’я! Сину, чому ти мені не віриш?» – намагається достукатися до свідомості хлопця мама.

“Я все сказав!” – гордо відповів Іван.

На наступний день жінці стало ще гірше. Мабуть, далися взнаки емоції. Обійшлося, допомогли лікарі.

Але, як так можна? Або я чогось не розумію? Ну якщо хочеш ти, щоб бабуся приїхала, щоб допомогла з онуками посидіти, щоб ви з дружиною відпочили, так організуй цю поїздку! Якщо немає у жінки грошей, звідки вона їх візьме? Субсидії, пільги? Ти серйозно? Стривай, адже і ти постарієш! Якщо тобі твій син так скаже, що ти будеш відчувати?

Якщо тобі мама каже, що не може, що у неї проблеми зі здоров’ям, то чому ти не віриш? Я вже не питаю, чому тебе це не турбує і ти не берешся якось їй допомагати… Адже це твоя мати! От цікаво, коли до Івана дійде, що він робить щось не так?

Фото ілюстративне – udivitelno.

Джерело