Якось, на початку вересня, прийшла до нас бабуся, яка живе у сусідньому будинку. Просила допомогти викопати картоплю, бо родичі не змогли приїхати, з відпустками не вийшло, а передають дощі. Я погодилася, шкода було стареньку. Взяла своє відро і пішла на город. А наступного дня помітила, що сусіди з нами перестали вітатися. Я зустріла ту жінку і запитала, у чому справа, де я їй перейшла дорогу. Після того я ще довго плакала, а ввечері чоловік пішов до неї додому.

Живе в сусідньому будинку бабуся років 75. Завжди посміхається, вітається та й жвава ще. До неї приїжджають діти, внуки, всі в місті живуть, допомагають по господарству, займаються городом, проводячи там свою відпустку. За матеріалами

Ми з чоловіком живемо в цьому районі нещодавно, і з сусідами крім «здрастуйте і до побачення» особливо не спілкуємося.

І якось на початку вересня зайшла ця бабулька з проханням допомогти їй викопати картоплю, родичі не приїхали, не вийшло з відпустками, а передали дощі.

Ну як тут відмовити? Вийде ж якось не по-сусідськи. Прийшла до неї на город, трактор вже приїхав, вивернув із землі картоплю і моїм завданням було збирати в мішки. Ще прийшли два чоловіки, теж сусіди, вони й збирали, і носили.

Години через три ми закінчили і бабуся запросила всіх до хати на обід. Чоловіки відмовилися, вона дала їм щось з собою, а обідати ми пішли вдвох.

Посиділи годинку, питала, хто, звідки, де чоловік працює, про батьків. Нічого особливого, в загальному. Зібралася йти, так вона мені і цукерок дала з собою. «Яка жінка мила», – подумала я.

А після цього дня сусіди перестали вітатися і зі мною, і з чоловіком. Цю дивну закономірність ми помітили дуже швидко. Але чому? І незабаром – картина відкрилася.

Якось вранці, вийшовши з двору, привіталася з жінкою, що живе недалеко від нас. Та відвернулася демонстративно. Тут я не витримала, і безпосередньо запитала її, в чому справа, де я їй перейшла дорогу.

«Я з такими як ти не розмовляю».

«З якими – такими?» – обурилася я.

«Думаєш, найрозумніша? Грошей позичила у бабусі Тетяни, а віддавати не хочеш, думаєш годину картоплю позбирала, то борг віддавати не потрібно?! »

У мене трохи щелепа не відвалилася. Які гроші? Чоловік ввечері приїхав з роботи, я поскаржилася, адже до сліз довели. Він тут же пішов до тієї сусідки, щоб з’ясувати, що взагалі відбувається.

Виявилося, що на картоплі я борг перед цією бабусею відпрацьовувала за ті гроші, які нібито у неї взяла.

І це все зі слів тієї самої бабусі з картоплею. Ми живемо непогано, грошей не займаємо, і їм, мабуть, це спокою не дало.

Зараз все як завжди – знову всі посміхаються і вітаються, але як же неприємно просто бачити всіх цих пліткарів, адже вже не знаєш, що вони вигадають ще, щоб просто попліткувати і попсувати неpви людям.

Але найбільше не розумію бабусю, я їй допомогла зі щирою душею, нічого не просячи взамін.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.