Шашлики із свекрухою.  Довгі свята, природа, шашлички – ідеальне поєднання для будь-якої людини. Але не для мене. У моєму випадку, компанію на шашлички склала свекруха. За матеріалами

Ірина Михайлівна, високоповажна мама мого чоловіка, мала щастя деякий час назад видати заміж свою дочку. А так як свекруха моя – дама досить своєрідна, то сестра чоловіка зі своїм чоловіком не поспішали її відвідувати, в ім’я збереження свого шлюбу.

Засумувала Ірина Михайлівна в чотирьох стінах своєї порожньої трикімнатної квартири. І, почувши плани чоловіка про відпочинок на дачі, задумала до нас приєднатися.

– Мамо, ти точно не поїдеш на дачу? – питав мій чоловік свою маму вже в десятий раз.

– Точно, відпочиньте там як слід. За мене не переживайте. Та й що зі мною може трапитися за кілька днів вашої відсутності в місті? Дам ключі сусідці, нехай перевіряє мене кожен день. Вік адже у мене. – сумно зітхала моя 56-річна свекруха.

На дачу ми поїхали в суботу ввечері, в компанії пари друзів, 2 відер м’яса і декількох пляшок шотландського благородного напою.

Ірина Михайлівна приєдналася до нас в неділю вранці. Зайшовши в будинок, вона сплеснула руками:

– І що ви тут влаштували, безсовісні?

– Мамо? Ти що тут робиш? Ти ж сказала, що не поїдеш на дачу? – напівсонний чоловік відчайдушно кліпав, намагаючись зрозуміти: маму чи він бачить перед собою, або результат вчорашніх посиденьок.

– Коли це я таке говорила? – свекруха здивувалася настільки натурально, що у мене відвисла щелепа.

Заміжня я всього рік, і маму чоловіка я знаю досить погано. До нас не лізе – значить нормальна. Без закидонів, звичайно, не обходилося. Але я не злопам’ятна – вона по-своєму намагається подбати про свого сина.

Друзі поїхали практично відразу, після появи господині дачі. Я почала збиратися, а чоловік пішов допомагати мамі. Вийшовши в город, я побачила вогонь у мангалі, і радісного чоловіка:

– Сонечко, у нас м’ясо залишилося ще. Давай маму порадуємо? Вона давно шашлик не їла.

Проти я не була. На жаль. Знала б, чим це скінчиться – силою б чоловіка в машину посадила і відвезла додому.

Під м’яско чоловік пригостив свою маму шотландським напоєм. Мені – за кермо, тому мені і не пропонували. Свекруха, на подив, після півпляшки ще стояла на ногах. А ось поведінка у неї почалося досить дивна.

Вона почала досить різко висловлюватися в мою адресу, почала гнати мене з її дачі, говорити, що я не пара її синові. Варто чоловікові було попросити Ірину Михайлівну не говорити такі неприємні речі про мене, як вона образилася.

Образу показати свекруха вирішила досить незрозумілим чином: пішовши в туалет, вона не повернулася. Стурбовані її відсутністю, ми почали її шукати. Ми обійшли весь будинок, всі будівлі – свекрухи ніде не було. Тоді ми сходили до сусідки, Ганни Пилипівни. Повідане сусідкою нас жахнуло:

– Бачила я її. Он там, в ліс вона бігла. Нещодавно зовсім. Довів мати?

Ми з чоловіком побігли в будинок, схопили ліхтарик, телефони, і побігли шукати його мати під підбадьорливі слова чоловіка:

– Я знаю цей ліс, як свої 5 пальців.

Ми її кликали – волали, як ненормальні, чоловіка трясло від занепокоєння за матір, він кляв все на світі. Через кілька годин пошуків, ми вирішили повернутися в будинок і викликати рятувальників / поліцію / цивільну авіацію.

Свекруха зволила мирно спати в ліжечку. Її взуття, що стояло в коридорі, було зовсім не схоже на нашу – з налиплими грудками бруду. Чоловік відразу висунув життєздатну версію – сусідка нас обдурила на прохання його матінки. Він мав рацію.

Насилу дочекавшись ранкового пробудження свекрухи, чоловік влаштував їй рознос. Свекруха в боргу не залишилася.

– Зрозумів, що означає проти матері йти? Наступного разу піду, і не повернуся! Подумаєш – 2 години шукали! Зате ніжки розім’яли – це корисно. – з почуттям власної переваги заявила свекруха.

Те, що ми мало не посивіли, поки бігали її шукали, Ірину Михайлівну нітрохи не турбувало.

– Поїхали додому! – гаркнув на мене чоловік.

Я побрела з речами до машини. Свекруха пішла за мною слідом.

– Мамо, а ти куди? – з награним здивуванням запитав у неї мій чоловік.

– Як куди? Ви ж в місто, мене заодно додому завезете, – зволила повідомити Ірина Михайлівна.

– Ні, мамуся. На своїх двох, до електрички. Потім на автобусі. Ніжки розімнеш – це корисно! – знущально сказав чоловік, стрибаючи в машину.

Я спробувала вмовити чоловіка, щоб ми взяли його маму в попутниці. Але мій чоловік був непохитний. Ми поїхали додому. Вже добралися додому і сходили в душ, як почалися дзвінки від сестри чоловіка з претензіями. Версія подій свекрухи дуже відрізнялася від нашої.

Версія Ірини Михайлівни:

Я, невдячна жінка, напилася і вигнала свекруху з її ж будиночка. Бідна жінка сиділа у дворі і мерзла – я спеціально закрила двері, щоб не пустити її в будинок. Тоді вона переночувала у сусідки. А вранці я відмовилася везти її в місто, пригрозивши чоловікові розлученням. І мій чоловік-підкаблучник кинув свою власну матір напризволяще.

Отак почалося наше спільне сімейне життя. А що буде далі – навіть не уявляю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.