Багатодітна сім’я.  – Вона просто не справляється вже! – зітхає п’ятдесятилітня Ольга Кирилівна. – Троє дітей, один за одним – це дуже важко. У мене допомагати з дітьми можливості немає, у свахи теж – ми всі працюємо. Чоловік її теж тільки ночувати додому приходить. Я їй говорила – ну куди вам ще одна дитина зараз? Але мене, природно, ніхто не слухає … За матеріалами

У дочки Ольги Кирилівни, Ніни, троє дітей.

Молодша дочка народилася тільки чотири місяці тому, старшим хлопчикам тільки виповнилося чотири і три роки. І Ніні зараз дуже непросто. Чоловік працює на півтори ставки, додому приходить тільки ночувати.

Бабусі порівняно молоді, обидві працюють, і, хоча вони забігають по черзі через день, допомагають сходити в магазин, винести сміття, попрасувати – проблеми це не особливо вирішує. Діти ще зовсім маленькі, про те, щоб залишити малюків на когось на довгий час, поки що не йдеться.

Чесно кажучи, справи зі здоров’ям у Ніни були навіть ще гірше, ніж могла припустити лікар.

«Лягати на збереження» Ніна не хотіла, тому старанно приховувала симптоми, не висувала скарг, постійно «забувала» здати аналізи перед прийомом. У підсумку молодша дочка народилася на місяць раніше терміну.

І досі дитина залишається проблемною: погано набирає вагу, спить тільки на руках – одного тільки такого немовляти іншим матерям вистачає, щоб дійти до нервового зриву. А у Ніни ще двоє старших, які самі ще малюки …

До того ж проблеми зі здоров’ям у Ніни на цей раз нікуди не поділися. Але зараз на себе рішуче немає ні часу, ні сил. Ніна тішиться тим, що пройшло ще дуже мало часу. Все налагодиться пізніше …

Ніна дуже старається бути хорошою мамою. Але виходить погано. Погано говорять, погано дружать з горщиком, абсолютно не слухаються. Удома майже постійно бардак, вивернуті шафи і гори іграшок на підлозі, які Ніна звично переступає з немовлям на руках. Від щирого від цього настрій у Ніни постійно пригнічений.

Трохи зігрівають і приводять її в себе лише думки … про четверту дитину. Цього ніхто не розуміє, ні родичі, ні інші оточуючі, багато з яких теж мають по кілька дітей і підтримують ідею багатодітності – але не в таких же обставинах!

Особливо розмови про четверту дитину приводять в шок Ніни маму. Вона дуже любить дітей, раділа народженню старших онуків, підтримувала Ніну і зараз допомагає, як може – і грошима, і фізично, після роботи.

Але ж кожній тверезо мислячій людині зрозуміло, що саме тут і зараз – не до нової дитини. Немає ні здоров’я, ні фінансів, ні сил, ні настрою. Одне  бажання «мати ще дитину», але навіщо?

Треба «доводити до розуму» старших дітей, вони ох як цього вимагають. Пошкодувати трохи і себе, і чоловіка. Потім, куди поспішати? Ніні з чоловіком немає ще й тридцяти, і, якщо так вже хочеться ще дітей, цілком можна буде повернутися до цього питання років через п’ять-сім. А можна і не повертатися, троє в наш час – це вже куди як багато. До того ж діти різностатеві, що ще потрібно-то? ..

Але Ніна твердить як заведена – діти, мовляв, це щастя, як можна їх не хотіти? У будь-яких обставин. Чоловік Ніни не те що двома руками «за», але як би сильно і не проти – «якщо ти хочеш, давай».

Звичайно, Ніна вже доросла, і цілком вільна чинити так, як хоче. Але байдуже дивитися за тим, як дочка буквально заганяє себе, Нінина мама теж не може. До того ж, не дай Боже, щось трапиться з дочкою, що буде з дітьми?

Але Ніна невблаганна, тільки й живе думкою про ще одну дитину.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.