Моя свекруха покинула дітей ще маленькими і подалася з чужим чоловіком в світи. Коли пройшли роки, приїхала хвора до молодшої доньки. Сестра чоловіка телефонує, плаче: – Сидить у мене на кухні і йти геть не хоче. Ми з чоловіком та старша сестра ввечері приїхали до Тамари на нараду. – Ви, дочки, не бажаєте за матір’ю доглядати, тому, що вона вас кинула колись, – кажу братовим сестрам, – а вважаєте, що я, невістка повинна з-під неї горщики виносити? Так я вашу матусю жодного разу в житті не бачила. Сестри в крик: – Ви повинні взяти матір і все!

Жили ми собі з чоловіком спокійно, дочку виростили, недавно заміж видали. Без сторонньої допомоги, все самі домоглися. Та й звідки допомогу було взяти? За матеріалами

Чоловік мій з багатодітної сім’ї, крім нього у матері з батьком були ще 2 дочки. Після народження молодшої дівчинки мама чоловіка, моя свекруха тобто, вильнула хвостом.

-З батьком нашим вона розлучилася, а нас усіх на бабусю, свою матір залишила і подалася в нове життя, – розповідав чоловік, – там їй діти від першого шлюбу не потрібні були. Зрідка лист напише, мовляв, жива-здорова. І все.

Чоловікові було 23 роки, а його сестрам 19 і 18 відповідно, коли бабуся, яка виховала їх, вмерла:

-У вашої матусі ще є дитина, я точно знаю, – сказала бабуся незадовго до смepті, – її люди бачили з животом на вокзалі в столиці, але вона мені ніколи про те, хто народився не говорила.

Свекруху чоловік з сестрами так і не змогли відшукати, скільки не намагалися. Квартиру бабусі ділити не стали, залишили молодшій сестрі Тамарі, сестра Маша пішла жити до чоловіка, а ми з чоловіком, коли одружилися, взяли кредит.

Через років 15 знайшовся і четверта дитина їх матері, син, якого свекруха народила від другого чоловіка, та й залишила його йому, знову відправившись на пошуки великого і чистого кохання, не повідомивши адреси.

Так я думаю, що і адрес у неї було багато, мінялися вони часто, повідомляти покинутим дітям їх, свекруха не вважала за потрібне.

Але недавно вона з’явилася: прийшла на поріг квартири, де жила з сім’єю зовиця Тамара.

-Приїхала, хвора, пошарпана, – повідомляла Тома по телефону, – сидить і йти не збирається. Ти, – каже, – дочко, ти повинна мене доглядати, жити їй ніде, що робити?

Виявилося, що чоловік свекрухи пішов у світ інший, а спадкоємці, пасинки, виставили її з квартири, так як з останнім чоловіком вона не була офіційно розписана.

-Білет мені купили до столиці, грошей на дорогу дали і все, – плакала невезуча матуся на кухні Тамари, -а вже я їх виховувала, дбала.

Ага, думаємо, своїх чотирьох кинула, а пасинків виховувала.

Ми зібралися у Тамари всі разом і стали вирішувати, що робити з матір’ю.

-Я її у себе не залишу, – заявила Тома, – у мене двоє дітей, великі вже.

-Я у чоловіка живу, квартира його, – відрадити сестра Маша, – для чого йому в будинку здалася чужа стара? Бери її до себе, братику, ти дочку заміж видав, ви з дружиною удвох в двійці живете, у вас місце є.

Хороший поворот, правда? Чоловік дивиться на мене з сумнівом, може візьмемо матір?

-Ви, дочки, не бажаєте за матусею доглядати, тому, що вона вас кинула колись, – кажу братовим сестрам, – а вважаєте, що я, невістка повинна з-під неї горщики виносити? Так я вашу матусю жодного разу в житті не бачила.

Зовиці в крик: ви повинні взяти матір і все.

А я відразу чоловікові сказала: пустиш в будинок цю чужу жінку, я квартиру розміняю і від тебе піду. Добре бути добрими за чужий рахунок!

Тепер у нас з чоловіком скандали кожен день, та ще сестри його дзвонять постійно, присоромити намагаються, що я не хочу за мамою чоловіка доглядати.

Дочка недавно прийшла і каже:

-Моя свекруха для нас все робить, допомагає, чим тільки зможе, так мені її кинути в старості совісно буде. А це по суті – чужа жінка і мама права, що не хоче її брати до себе. Прожила весело, про дітей не думала, не турбувало її, що в старості вона буде в них потребу мати, ну так – це її вибір.

Чоловік мій, здається усвідомив, запропонував сестрам:

-Давайте скинемося і відправимо маму в будинок для людей похилого віку, догляд будемо додатково оплачувати.

Тамара спочатку руками замахала, що люди скажуть.

А Маша підтримала брата:

-Хто що скаже? У нас рідні – тільки ми. Та й хто її засудив, коли вона нас кинула? Так там їй буде не солодко, але при доплаті, її нормально доглядатимуть. А щодо її думки, то мені байдуже. Мені 3 роки було, коли вона пішла, я її й не пам’ятаю зовсім.

Свекруха намагалася ридати і на жалість тиснути, але дорослі діти були непохитні: раніше треба було про старість замислюватися.

Може з читачів хто і засудить нас, хто в нашій шкурі не був. До речі, ще один брат знайшовся, той, якого від іншого чоловіка свекруха народила. Він наше рішення теж підтримав:

-Вона, коли від мого батька йшла, так не з порожніми руками, – заявив Юра, – всі бабусині прикраси вигребла. І багато ще честі для неї, за догляд доплачувати. Я її своєю матір’ю не вважаю. Друга дружина батька мене виростила, ось вона мені – мати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.