Я зараз маю 37 років, і живу в цивільному шлюбі вже 8 років зі своїм чоловіком. Так склалося, що мій чоловік старший за мене на 3 роки. Вже декілька років рідні мої та батьки запитують мене, чому ми не розписуємося, чому живемо так: ніби й чоловік та дружина, а ніби й ні. А я навіть і не знаю, що і відповісти їм на це. Спочатку ми хотіли гарне та багате весілля, але грошей на нього не було зовсім. Тому почали жити разом, а одруження відклали на потім. Згодом ми зрозуміли, що весілля, це зайва трата наших грошей, краще з’їздити відпочити куди-небудь, або придбати щось дуже потрібне нам. А розписатися ми завжди встигнемо, це ж зовсім не головне у щасливій сім’ї.

Я для себе визначилася, що коли буду чекати дитятко, тоді і розпишемось, щоб у всіх було одна прізвище. Але з дитятком у нас не вийшло за цей час, на жаль, тому так і продовжували жити.

З 8-ми спільно прожитих років, п’ять років я їздила по різних фахівцях, і ніхто толком нічого сказати не міг мені, ніхто не бачив причини. Ніяких відхилень від норми у мене немає, але й дитяти теж немає. Про те, скільки грошей було викинуто на всі обстеження я навіть говорити зараз не хочу, марна справа те все згадувати, то були непрості часи для нас обох. Тепер я завела собаку, і дбаю про неї. Чоловік начебто, особливо з цього приводу не хвилювався, принаймні я так гадала. Підтримував мене у всьому завжди і говорив, що раз ми так кохаємо одне одного, то і без дітей зможемо прожити щасливо разом. І жодного разу мене не дорікав нічим.

Ніколи не думала, що це станеться зі мною, і зараз в це важко віриться, якщо чесно. Але недавно я зрозуміла, що мій чоловік мені зраджує, що було повною несподіванкою для мене, адже мені здавалося, що його все влаштовує, він ніколи навіть натяку не давав, що він чимось незадоволений.

Рік тому в нашому під’їзді оселилася молода і вродлива сусідка, років 27 їй. Живе вона на поверх нижче нас. Спочатку я ні про що не здогадувалася, але мені знайома моя про все розповіла, що вже не раз бачила, як мій чоловік заходив у квартиру цієї молодої дівчини. Я запитала у чоловіка про неї, але він сказав, що та просила щось відремонтувати.

Я, звичайно, не повірила, і через час вже особисто переконалася, що чоловік ходить до неї регулярно. Я на той час навіть і не знала що робити. Вигнати його я не можу, з ким я тоді залишуся? Дітей немає, так і зостаріюся на самоті, нікому не потрібна. А днями я сама зустріла цю молоду жінку і вона почала розмову зі мною. Ця дівчина сказала, що вже більше пів року вони з моїм чоловіком зустрічаються. Твердила, що не відпустить його, і у них все досить серйозно.

Говорила вона багато, а я слухала і мовчала. Сусідка сказала, що я вже стара, і він однозначно залишиться з нею. Обіцяла народити йому дитину. І попросила не заважати їхньому щастю. Я так мовчки і пішла додому, ледве стримуючи сльози, мене огортав лише смуток.

Я так йому вірила, а тут такий підступний план. Але поміркувавши, я зрозуміла, що молода сусідка дійсно права. Ну що я можу йому дати на сьогоднішній день? У нього з’явився шанс мати повноцінну сім’ю, з дітьми, з молодою та красивою дружиною. З мого боку було б егоїстично тримати його біля себе тільки тому, що я нікому не потрібна. Може поруч з нею він дійсно буде щасливий, може матиме діток, коли з нею зійдеться. Уже минуло кілька днів з того дня, коли ми з нею говорили, а я так і не можу зважитися поговорити з чоловіком. Все чекаю, поки він сам збере речі і піде. Я навіть умовляти залишитися його не буду, я вже вирішила все для себе. Тільки перед сусідами соромно буде. Я розумію, що цього не уникнути, але в глибині душі сподіваюся на якесь диво, можливо доля змилується наді мною.

Я не знаю як правильно мені діяти зараз.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Джерело