Не рідна мама.  Колись у мене була сім’я, як, напевно, у багатьох, були мама, тато і я. Але мама потрапила до лікарні і скоро її не стало. Тато з горя почав заглядати в пляшку, у нас часто не було вдома, що поїсти, в школу я став ходити брудний і голодний, у мене впала сильно успішність. За матеріалами

До нас прийшли з органів опіки, сусіди викликали, вони хотіли мене забрати, але тато їх упросив і вони залишили мене вдома, але батькові сказали, що прийдуть до нас через місяць.

Після їх відходу тато пішов в магазин купив продуктів, і ми з ним взялися за прибирання квартири, тато відтоді змінився.

Одного разу він прийшов і завів зі мною розмову, про те, що він хоче мене познайомити з однією жінкою.

Коли я запитав тата, чи він більше не любить нашу маму, то тато мені сказав, що любить маму, і до цього дня, але нам це треба, щоб органи опіки від нас відстали.

Ми пішли в гості до тітки Марії, мені вона дуже сподобалася, у неї був син Артем, молодший за мене на два роки, ми з ним добре порозумілися.

Коли ми прийшли додому, я татові сказав, що тітка Марія дуже хороша, і тоді через місяць ми переїхали жити до неї, а нашу квартиру, ми вирішили здавати.

Тільки життя почало налагоджуватися, як прийшла знову біда в наш будинок, у мене не стало тата.

Через три дні прийшли працівники органів опіки і забрали мене в дитячий будинок.

Тітка Марія приходила до мене майже кожен день, вона тим часом збирала документи, для того, щоб мене забрати додому. І ось одного разу, коли я вже і втратив віру в те, що колись мене заберуть додому, мене викликала директор і мені сказали, що я їду додому.

Коли я вийшов на поріг дитячого будинку, то побачив там щасливу тітку Марію і Артемка.

Я підбіг до неї, обняв її і розплакався, як маленький хлопчик, від щастя, що у мене, нарешті – знову є сім’я.

Я плакав, а тітка Марія мене заспокоювала, і тоді я сказав їй:

«Мамо, ти ніколи не пошкодуєш, що повернула мене додому, спасибі тобі».

Ми повернулися додому, я продовжив вчитися в школі, в якій навчався раніше.

Час пролетів дуже швидко, я закінчив добре школу і вступив до інституту, після інституту, мене запросили працювати на завод, спочатку робітником, а потім я пішов по кар’єрних сходах, зараз я начальник цеху.

У Артема теж все добре склалося, ми з ним брати, нехай не генетично, а по суті, ми брати.

Ми вже дорослі кожен має свої сім’ї, але кожні вихідні ми приїжджаємо до нашої мами на її фірмовий борщ з пампушками з часником.

Мама дуже рада нашим візитам, а наші дружини дуже люблять нашу маму, вона для них швидше подружка, ніж свекруха.
Я дуже вдячний долі за те, що тато тоді зустрів мою маму Марію, адже якщо б не вона, я не знаю, як склалося б моє життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.