Коли мами не стало, тато покликав мене у свою кімнату і почав розмову. Він мені розповів всю правду про маму. Я після того дуже довго плакала, я не знала, що у мене така мама.

Мама з татом в шлюбі прожили 17 років. Через два роки після весілля, народили мене. За матеріалами

Я була у них єдина улюблениця.

Коли я була маленька, то як всі діти просила собі братика або сестричку. На що мама завжди жартувала, що найближчим часом не буде цього.

Коли я стала дорослішати, то з кожним роком бачила, що мама не розквітає, а навпаки в її очах вогник згасав.

На мої питання, що з нею відбувається вона махала рукою і говорила:

– Голова болить зараз полежу і все пройде.

Батько часто їздив у відрядження. Грошима нас не ображав, забезпечував всім необхідним.

Весь свій вільний час я проводила з матусею. З кожним днем ​​їй ставало все гірше і гірше. Тоді я сама викликала швидку допомогу.

Її госпіталізували, а тато був у від’їзді і лікар пізніше сказав мені, що у мами невиліковна хвороба. І залишилося їй не довго.

Я дуже переживала, плакала, лаяла себе за те, що нічим не могла допомогти своїй матусі.

Незабаром мами не стало. Я замкнулася в собі. Тато навіть психолога додому приводив, щоб якось вивести мене з цього стану. Він навіть на час відмовився від своїх поїздок.

Завдяки психологу мої справи пішли на поправку. І тільки тоді вже тато зважився поговорити зі мною і розповісти всю правду.

Виявляється мама була вже хвора до знайомства з татом. Він цього не злякався і все ж зробив мамі пропозицію.

Вона говорила йому:

– Навіщо тобі такий тягар на все життя.

А він їй:

– Скільки буде у мене сил і здоpов’я все зроблю для тебе.

Мамі не можна було народжувати, але коли вона дізналася, що в очікуванні, то твердо сказала, що народить.

Народилася я. І батько з матір’ю домовилися, що мені ні чого не розкажуть про хворобу. Якби я тоді не викликала швидку, так би напевно і не дізналася, що мама хвора.

Ми з татом дуже любили маму, вона була хорошою та доброю людиною. Я дуже вдячна їй за те, що вона дала мені життя, попри всі труднощі. Я берегтиму світлу пам’ять про неї і обов’язково розкажу онукам, яка світла людина була їх бабуся.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.