Сил більше немає жити серед скупих людей, але і розлучатися не хочеться зовсім – самотності боюсь, не хочу одна залишитися. І так раділа дуже, що мене хтось заміж взяв, і йти мені нікуди – живу з чоловіком, сама сирота без роду і племені, була тільки кімната в гуртожитку, яку колись продала дешево, гроші витратила вже, навіть згадувати про це неприємно. Та й чоловіка я свого кохаю, але свекруха псує все наше життя: суне свого носа в наші справи, командує, але найгірше, що вона така жадібна, я таких людей ще не бачила ніколи, і все це відбивається на наших сімейних відносинах.

Спочатку все складалося добре: у чоловіка своя квартира, яку він розміняв після розлучення з першою дружиною, у свекрухи був свій будинок за містом. Але їй набридло жити в селі, вона продала цей будинок і купила квартиру в нашому будинку, тільки в різних під’їздах. Тут все і почалося, прийшли неоегкі дні у моє життя. Взагалі-то я свекрусі своїй не подобалася ще відразу, вона думала, що я вийшла заміж за її сина тільки через квартиру: мені жити ніде вже було, у подруг кути знімала. Але я щиро полюбила чоловіка, причому тут його квартира? Хоч і це приємний бонус.

Свекруха не бурчала, що в нас немає дітей, навпаки, для неї це був скоріше плюс: від першого шлюбу у чоловіка є дочка, тобто її внучка, їй цього вистачає. І то, це скоріше для свекрухи мінус – адже син має тепер платити аліменти на дочку, а це чимала сума з його гаманця. Ну їй яке діло, адже я з її сином живу, це наш бюджет. Тим більше, я з цього приводу не сумую і не переймаюся цим – дитині треба платити, вона ж ні в чому не винна. Я сама працюю, але отримую мало: працюю на товарах в супермаркеті в залі, освіти у мене немає ніякого. А ось чоловік бригадир на будівництві, у нього непоганий заробіток, він заробляє добре, причому йому часто його підвищують.

Я ніколи не була меркантильною людиною, і це прекрасно знає мій чоловік. Я не просила приносити квіти на побачення, хоч він раз прийшов з букетом, не просила ресторани і розваги. Мені досить було прогулятися з ним уздовж набережної річки в місті і посидіти на лавочці. Весілля було у нас зовсім скромним: ми з чоловіком і двоє свідків. Чоловік сплатив ресторан і купив мені гарну вечірню сукню з туфельками, хоч я навіть про це не просила, але, знову ж таки – приємний бонус. Переїхала жити до чоловіка «з вузликом» – кілька речей в сумці, це все, що я нажила. Він тоді дав мені карту з накопиченнями і сказав, щоб я купила собі щось необхідне: від косметики до верхнього одягу. Але я не звикла витрачати такі гроші, купила зимовий пуховик, чоботи і трохи повсякденного одягу. В основному я все купувала на ринку, де дешевше, або на розпродажі. Все таке – непомітне і скромне.

Взагалі, до переїзду свекрухи все йшло непогано, чоловік не був дуже жадібний. Довіряв мені покупку їжі, тим більше я працюю в магазині, можу все купити дуже економно. Готую смачно, жили ми звичайним життям. Але тут з’явилася його мама і почалося саме цікаве. Спочатку вона перевірила мій гардероб: пару спідниць і штанів, кілька блузок і сорочок, особливо причепитися ні до чого, але все одно мала незадоволений вигляд – це ж які витрати. Побачила вечірню сукню, дізналася, що це мені чоловік купив, і дуже розізлилася – як же я посміла випросити таку дорогу річ у її синочка? І до пуховика причепилися як до норкової шуби – мовляв, скромніше треба витрачати сімейний бюджет. А колготок у мене: аж три штуки ще в упаковці! В її час одні колготки купували і латали їх до грубих вузлів. Ось як треба бути економною! А то, що крім суконь у мене дешеві речі, як у жебрачки, вона це не помітила?

Потім свекруха почала лазити по холодильнику і бурчати, що і тут я витрачаю занадто багато грошей. Навіщо, мовляв, відразу багато помідорів, якщо можна купити штучки три свіжих і тягнути їх два дні? Але з продуктами вона якось не сильно сперечалася, адже я годую її синочка. Потім вона лазила по моїм скринькам, але там лише одна біжутерія, по косметичці, по поличках у ванній і обурювалася – як я могла на все це викидати великі гроші? Прийшов з роботи чоловік, і свекруха йому все висловила. Я думала, він заступиться за мене, а він прислухався до своєї мами!

І ось з цього часу з мене йде тотальний контроль! Я можу купити собі якусь дешеву річ раз на пів року, але це тільки якщо я зі своєї зарплати накопичила. Свекруха дізнається все: де я її купила, за якою ціною, і чи не зашкодило це загального бюджету. Ця річ обов’язково потрапить в обговорення до мого чоловіка, свекруха його накрутить, і він з роздратуванням все висловлює мені зі словами: «Скромніше треба бути». Але плюсик йому, іноді він робить мені приємні подарунки на свята, хоч і просить потім, щоб про цей подарунок не знала його власна мама. Ну от як так – вона все одно в подарунок засуне свій ніс і влаштує нам суперечку в домі. Як далі жити? навіть не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело