В нас з моїм чоловіком двоє дітей. Різниця у віці у них 7 років, це чималий проміжок часу. Моя старша донечка таки дуже рано вийшла заміж, їй тоді було всього лише 18 років, а потім нам вона відразу сказала, що вже чекає дитину. Тому, щоб молодим було де жити, ми з чоловіком купили нашій доньці квартиру. На той момент у нас з чоловіком була така можливість – ми продали свою непогану дачу, яка нам була не потрібна, адже в молодому віці ми туди не їздили майже ніколи, і доклали гарну суму з власних заощаджень, які збирали останні роки. Вчинити в той момент якось по-іншому ми просто не могли, так як тулилися вчотирьох в двокімнатній квартирі, і чоловік дочки з дитиною явно б у нас не помістилися б, та й якось незручно було б не допомогти власним дітям. А батьки нашого зятя і зовсім жили в іншому місті, тому покликати молодих жити до себе теж не могли.

Відтоді вже пройшло досить багато років. Дочка зі своєю сім’єю так і живе в подарованій нами з чоловіком квартирі. Зятю зручно звідти добиратися до роботи, а їх дочка ходить в школу, яка знаходиться в сусідньому дворі. Відколи вони жили там, то зробили гарний ремонт, поміняли всі меблі і проводку. Загалом, їх сім’ю все влаштовує так як є, і я розумію, що це житло було куплено не даремно, дітям нашим тепер значно легше живеться.

А зовсім нещодавно наш молодший син познайомив нас зі своєю дівчиною. Він каже, що у нього з нею все серйозно, він буде робити їй пропозицію і вона буде нашою невісткою, і що вони хочуть жити разом. Так як він має дуже наполегливий характер, я сподівалася, що він вирішить свої житлові проблеми сам, але не тут-то було, мої сподівання виявилися зовсім марними.

Син знає, що свого часу ми з чоловіком купили доньці квартиру, хоча ніколи за стільки років жодного разу нам цим не дорікнув. Ми, звичайно, ні в якому разі не хотіли ділити своїх дітей на більш і менш улюблених, але зараз у нас зовсім інше фінансове становище, не ті роки вже, зараз нам набагато важче, ніж було раніше, коли ми купували квартиру для доньки та зятя, і ми не можемо йому хоч якось допомогти. Син сам це зараз добре розуміє і все одно стоїть твердо на своєму: мовляв, хоче справедливості. І хоче добитися від дочки, щоб вона сплатила половину вартості тієї квартири, або продати квартиру, а гроші розділити порівну між ними, а нам говорить, щоб не втручалися, то лише їхні справи.

Хоч я, звичайно, теж і його розумію, що це було б справедливо, але не уявляю собі, як можна вигнати родину з малою дитиною на вулицю. До того ж, за роки життя в цій квартирі, в неї було вкладено дуже багато коштів та праці, і як тепер їх вираховувати і повертати – не зрозуміло мені зовсім.

У лічені дні наша дружна сім’я посварилася. Дочка тепер дуже хвилюється, адже у них були свої плани на життя: у них з чоловіком невиплачений кредит за недешевий автомобіль, і вони хотіли в цьому році другу дитину, а тут, як сніг на голову така сумна новина для них і несподівана зовсім. Син нервує, тому що відчуває себе обділеним нами дуже і вважає, що ми з чоловіком не зацікавлені в його сімейному щасті, і постійно повторює, що потрібно було раніше думати, коли купували доньці квартиру, а що отримає від них друга дитина.

Не знаємо, як вийти з цієї непростої ситуації, що склалася у нашій сім’ї, щоб зберегти хороші відносини з обома дітьми. Взяти кредит на себе або допомогти з виплатою не можемо – доходи не дозволяють зараз нам так зробити. Нам ледве самим на життя вистачає того, що отримуємо. Як бути, як помиритися з сином і примирити дітей між собою?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело