Пишу це, що б просто виговоритися. Події останніх днів переливаються через край. Мене нахабно обманювали, спекулюючи моєї ж турботою.

Так ми оплатили перший раз. В кінці місяця свекруха зателефонувала знову і поскаржилася, що в холодильнику немає їжі, а до пенсії ще два тижні.

Як би мені не подобалися ці прохання, але це батьки і їм потрібна допомога, адже бабусі немає, а отже, й немає грошей, на які вони звикли розраховувати.

Грошима я допомагати заборонила – адже немає гарантії, що ця жаліслива душа не віднесе їх до фонду своєї секти, а холодильник так і залишиться порожнім. Тому чоловік купив продукти і відніс їх матері.

Через два тижні історія повторилася – їсти нічого … пенсія пішла вся, на продукти не залишилося, зарплата у батька тільки через тиждень. У підсумку моя зарплата на одній з робіт вся пішла на допомогу батькам. В кінці місяця свекруха зайшовши в гості принесла квитанції на оплату комуналки. На питання як так, вона відповіла, що знову не вклалася в наявні кошти.

Претензії я висловила чоловікові тим же ввечері. Я не готова шукати четверту роботу, щоб годувати його батьків, тим більше, що батько працює, а мати отримує пенсію. На двох їм повинно вистачати, адже боргів і кредитів у них немає.

Питання поставила руба – або комунальні платежі, або продукти. Більше ми не можемо виділити з нашого бюджету. Чоловік погодився. І поговорив з матір’ю. Батьки вибрали продукти. Раз на два тижні ми привозили їм по 5 кг м’яса, дві курки, 2-3 кг риби, крупи (рис, гречку, пшоно, пару пачок макаронів), сир, овочі, фрукти, зелень і додатково за списком, який писала свекруха (ковбасу, цукерки, порошок і т.д.)

Звичайно, мене це сильно дратувало, але я не мала права відмовити батькам. Так тривало близько п’яти місяців. До вчорашнього дня.

А вчора я заїхала до свекрухи, щоб завезти порошок, який купила по акції. У свекрухи в гостях була Таня з усім своїм сімейством. Таня нам не родичка, вони зі свекрухою «сестри», в сенсі ходять в одну секту. Діти носилися і верещали, Таня (вона в положенні, чекає 8-у дитину) їла банани, а моя свекруха збирала їй сумки з продуктами !!!

Те, що я купувала для батьків чоловіка, щоб вони не сиділи голодні, вона віддавала Тані! І ще питала чи візьме вона м’ясо, курку, рибу, і які крупи їй потрібні. Таня кивала головою і милувалася своїми нащадками. Поки я стояла з відкритим ротом, порошок з моїх рук перекочував в пакет для Танюши.

Моя свідомість відмовилася це сприймати! В шоці я пішла від свекрухи пішки, тільки через 100 метрів згадала, що приїхала на машині. Додому я влетіла з диким криком, налякавши дітей, собак і, здається, всіх сусідів. Розповіла чоловікові про побачене.

Чоловік зателефонував матері і дізнався, що я, така підла і байдужа, поїхала, навіть не запропонувавши підвезти Таню і її виводок, але ж вона вагітна і їй не можна носити важкі сумки. А на питання навіщо вона віддавала продукти куплені для них, вона відповіла, що в цьому нічого страшного немає, тому що ми для них ще купимо, а Тані допомогти нема кому, адже її чоловіка звільнили з роботи, а дітям і бідній дівчинці необхідно добре харчуватися , і було б не погано, якби я привезла їй дитячі речі, список вона скине по смс. Чоловік у відповідь прокричав у трубку, що більше вона не побачить ні його, ні навіть гнилого помідора зі смітника.

Взагалі цілий вечір ми перебували в шоці. І як тепер бути зовсім не зрозуміло.

Я зі злості запропонувала переїхати в інше місто і забути що у нього є батьки. Але це в мені говорить обурення.

Кажуть прийняти правильне рішення допомагає відсторонитися від проблеми і не думати про неї.

А як не думати? Адже це люди, що дали моєму чоловікові життя. І яке щастя, що характером він пішов в бабусю.