З Женькою я познайомилася ще в десятому класі. Коли він приїхав з іншого міста і прийшов до нас в клас, відразу стало зрозуміло, що кожна дівчинка захоче з ним зустрічатися. Був кінець 90-х. У нього була модна стрижка, стрункий, високий, доглянутий, він єдиний ходив в школу в костюмі і з краваткою, від нього завжди пахло приємним трохи солодкуватим парфумом.

На найближчій дискотеці він запросив мене на танець, і після цього ми почали зустрічатися. До самого закінчення школи, півтора року, ми були парою. Чому він вибрав саме мене, до сих пір для мене залишається загадкою. Я проста дівчина, мама лікар, тато військовослужбовець, є брат. Загалом, у нас звичайна, проста сім’я. Ніяких надлишків на той момент не було, нічим я особливо не виділялася, хіба що, вчилася добре.

Після школи Женя вступив до вищого військового училища, а я – в медичний університет. Наші шляхи розійшлися, але як показав час, не на довго. Через п’ять років ми зустрілися знову, і наші почуття спалахнули з новою силою. Через два роки ми одружилися. Нам було майже по 25 років. Весілля було красивим, пишним, як-не-як єдиний син одружився. Батьки Жені розстаралися для знайомих, родичів і для сина, зрозуміло теж.

Подарували нам з нагоди одруження поїздку в Болгарію. Це була моя перша закордонна поїздка. Мені спочатку здалося, що я не дуже сподобалася їм як невістка, але після такого подарунка і після такого весілля подумала, що дійсно, здалося. Ми жили окремо від батьків, адже мій чоловік військовий і йому надали житло.

Через три роки раптово відійшов у засвіти свекор. І тут понеслося! Я була тоді саме чекала донечку. Щоб не залишати свекруха одну, ми переїхали жити до неї. Вона дуже важко переносила втрату. Свекруха почала мені влаштовувати різні підступи. То суп мій пересолить, то з пилососа бруд по нашій кімнаті розкидає, щоб виставити мене перед чоловіком в поганому світлі. Почалися причіпки, образи.

Потім, коли я вже пішла в декрет, вона почала мені відкритим текстом говорити, щоб я забиралася з їх з сином життя. Причому коли Женя був удома, вона була милою і привітною зі мною. Але як тільки він йшов на роботу. Для мене починався справжній кошмар.

Через три місяці після народження нашої дочки, свекруха стала мені натякати, що у Жені є інша. Причому не просто інтрижка на стороні, а справжня сім’я. Жінка, з якою він жив, коли йому було 23 роки. Що у них є син. Я акуратно питала у чоловіка, намагалася хоч щось дізнатися. Він тільки дивився на мене, як на інопланетянина і не вірив, що його мама може мені таке розповідати.

Через нерви у мене зникло молоко. Я повернулася у нашу квартиру, а чоловік носився на два будинки, між нашою родиною і мамою. Поступово ніби все нормалізувалося. Через кілька років у нас народився синок, а потім друга дочка. І тут свекруха ламає ногу, чоловік у відрядженні. Я з дітьми переїжджаю знову до свекрухи. Це було зручніше, щоб мені готувати в одному місці, щоб діти були під наглядом завжди. Відносини були не погані, навіть мені вона сказала, щоб я на неї зла не тримала, що вона просто перевіряла мою витримку, хотіла від мене позбутися, перевірити – втечу я чи ні. Не втекла. Онуків бабуся любить, балує.

У минулому році, коли діти були у моїх батьків, влітку, відпочивали в селі, я поїхала на дачу допомогти свекрусі зібрати абрикоси. Їх було просто дуже багато і вона не справлялася. Чоловік, як завжди, на роботі. У дачному будиночку я побачила, що на кухні горить фіранка, кинулася в будинок, я знала, що свекруха там і її потрібно вивести з дому. Чує вона не дуже добре, тому швидше було б забігти і вийти разом з нею. Але коли я обійшла весь будинок і зрозуміла, що там нікого крім мене немає, вийти через двері мені не вдалося – їх просто заклинило.

І чомусь мені зараз здається, що це не просто збіг. Вибиралася я через вікно в кімнаті, яке довелося вибивати, сильно порізалась. Я майже впевнена, що пожежа в будинку була спеціально підлаштована. Їй майже вдалося від мене позбутися. Рік ми не спілкуємося з нею зовсім. Діти на моєму боці, розуміють, що ледь не втратили маму. А чоловік, як завжди, на боці мами і не вірить мені. Ось так і живемо всі ці роки.