Так Даша переїхала до Андрія, звалила на себе всі домашні справи, намагалася бути хорошою дружиною і невісткою, бажання Софії Олександрівни вгадувала з пів слова і була щаслива з майбутнім чоловіком. Вони збиралися до розпису, та свекруха несподівано захотіла відсвяткувати свій день народження і запросила подругу.

Дар’я Сергіївна в свої сорок, вже не чекала від життя нічого хорошого. Дочка виросла самостійною, школу закінчила, вступила на заочне навчання, працювала сама. За матеріалами

Чоловіка у Дарини ніколи не було, з батьком дочки не склалося, розбіглися ще до наpoдження дитини. Романи з чоловіками, звичайно, були, але все якісь необтяжливі, до серйозних стосунків ні разу не дійшло. Так і жила Даша з дочкою удвох.

Працювала вона спочатку провізором, а за всі ці роки, дослужилася до завідуючої. Мабуть, так доля розпорядилася, що чоловіка вона зустріла саме зараз, коли вже і рукою махнула на себе, на своє жіноче щастя.

Познайомилися вони, як би банально це не звучало, в магазині, звичайному супермаркеті, куди ходили кожен день.

Зіткнувшись візками, розговорилися, потім, він допоміг донести її пакети до будинку, вони, виявилося, і живуть в одному районі, так і зав’язалося знайомство. Перш за все, ні до чого не зобов’язуюче листування в соцмережі, а потім Андрій несміливо запросив її на побачення.

Йому було вже сорок три роки, а одружений не був жодного разу. До тридцяти з гаком не замислювався про створення сім’ї і так було добре. А коли задумався, то вже і час згаяно, ровесниці всі заміжні, а молоденькі дівчата йому ніколи не подобалися, він навіть злегка побоювався сучасних дівчат.

Хто їх знає, що криється в їх гарненьких голівках, був один невдалий досвід, коли він зустрічався з двадцятип’ятирічною Поліною, але її запити він не міг осилити. Їй хотілося всього й відразу, а він звичайний інженер на будівництві, гроші непогані, але недостатні для неї. Так і розлучилися.

Ще й мама його сприяла тому, щоб про сім’ю не дуже думав. Софія Олександрівна жила тільки для свого сина, доглядала за ним, а коли вона захворіла, вони помінялися ролями, тепер він був для неї всім.

Після хвороби мама не виходила з дому, ледве пересуваючись по квартирі, довелося синові осягати всі ази ведення домашнього господарства, і про одруження довелося забути. Яка ж жінка погодиться жити з його мамою, у якої характер з хворобою зовсім зіпсувався.

Андрій це прекрасно розумів і особливо ні на що не розраховував, коли познайомився з Дариною.

Він навіть не розповідав їй спочатку про маму, але дізнавшись жінку ближче вирішив ризикнути. А раптом вийде,  все-таки Даша доросла жінка, і здалася йому поступливою і розважливою, може вона і порозуміється з його мамою, йому хотілося бути з нею, він навіть мріяв про дітей.

Відносини між тим розвивалися швидко, вони зустрічалися у Даші в квартирі, поки дочка була на роботі, але це було якось все по-дитячому, дві дорослих людини зустрічаються таємно. Андрій першим завів розмову про те, щоб вже жити разом у нього, так як маму одну залишити він не міг, та й у Даші доросла дочка.

Звичайно, Даша погодилася, що вона заради коханого чоловіка його матір не потерпить? Це ж мама, хіба вона не порадіє за сина, що він зустрів свою любов, а Даша в свою чергу, зробить все можливе, щоб сподобатися свекрусі.

Так вона переїхала до Андрія, звалила на себе всі домашні справи, намагалася бути хорошою дружиною і невісткою, бажання Софії Олександрівни вгадувала з півслова і була щаслива з майбутнім чоловіком.

Розписатися вони планували в наступному році, без весілля, просто в РАЦС сходити і все, навіщо їм ця метушня з весіллям, тим більше дочка теж зібралася заміж, вирішили краще гроші відкладати молодим.

Софія Олександрівна невістку прийняла з бурчанням, але потім зійшла. Ще б за нею ходили, як за королевою, обід і вечерю, тільки розігріти, в будинку чистота і порядок, прямо, як при ній самій було, коли вона в силі була.

Тільки, коли дізналася, що у невістки доросла дочка заміж збирається мама занепокоїлась.  А раптом ця Даша з її сином живе, щоб квартиру дочці звільнити, а потім осяде у них і її стару в будинок престарілих здасть.

Чомусь не вірилося старій жінці, що її сина полюбити можна просто так, хоча що з неї взяти, вік уже, восьмий десяток пішов.

Про свої сумніви, вона вирішила нікому не розповідати, вирішила сама все влаштувати. Якраз у неї тут день народження настав, вона гостей покликала, а невістка на роботі затрималася, саме, в це день.

Керівництво раптово перевірку затіяло в кінці року, тому ніяк Даші піти було не можна, про що вона і попередила Андрія.

Загалом, все йшло за планом, Софія Олександрівна ще в гості сусідку покликала, Катерину. Ось з цієї сусідкою і хотіла вона звести сина, щоб подивитися на реакцію майбутньої невістки.

Катерина давно вже очі поклала на Андрія, але він не звертав на неї уваги, а мама це знала. Вона попросила Катю тільки пофліртувати з сином, а тут так не пощастило, Дашка на роботі.

План швидко переграли, всіма правдами і неправдами Андрія нaпoїли і поклали в ліжко. Андрій мотався весь день по об’єктах, навіть пообідати не встиг, а тут за здоров’я мами як не випити, вона ж образиться, от і заснув.

Даша затрималася за північ, зателефонувала Андрієві, а він телефон не бере, стурбована, вона взяла таксі і примчала додому, а там чужа жінка. А Андрій навіть не прокинувся, не почув її повернення. Залишатися вона тут не могла, повернулася додому до дочки, і всю ніч думала, за що він так з нею.

– Мамо, що це означає, – прокинувшись вранці і виявивши Катю у себе в ліжку, Андрій жахнувся, – і де Даша, і чому я нічого не пам’ятаю?

– Ти багато випив і почав залицятися до Катерини, що я могла зробити, ти доросла людина, – незворушно відповіла мама.

– Але я ж люблю Дашу.

– Цікаво, а чи любить вона тебе, може їй просто жити ніде, раз дочка заміж виходить, ось вона до тебе і прилаштувалася?

– Ні, так не може бути, – розшукуючи телефон бурмотів Андрій, – вона теж любить мене, мамо, невже це ти все влаштувала, як ти могла? Вона ж не пробачить мене, та й не міг я з цієї Катею, вона мені навіть анітрохи не подобається.

– Навіть якщо я, зате мене в будинок для людей похилого віку ніхто не відправить, і ми будемо жити, як раніше, – заявила мама анітрохи не відчуваючи провини, – У Каті квартира теж є і на нашу вона не претендує.

Андрій, вже не слухаючи маму, нашвидку одягнувшись, біг до Даші вимолювати прощення. Вона його пробачила, тільки все ніяк не могла зрозуміти, як могла ця бабуся все це затіяти.

Вони залишилися жити в Дашиній квартирі, Андрій ходить до мами, носить їжу приготовлену дружиною, прибирається, допомагає мамі. А Даша сказала:

– Моєї ноги більше не буде в свекрухи, щоб вона не думала, що я претендую на її квартиру, у мене свій дім є.

Так і живуть, наскільки ще сил вистачить у Андрія, розриватися між двома жінками незрозуміло. А як все добре починалося.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.