18 років тому, коли я вийшла заміж, свекруха прийняла мене, як рідну доньку. І я їй дуже вдячна за це. Таких людей, як Світлана Василівна, насправді дуже мало. Але зараз вийшло так, що їй потрібна моя допомога.

Зараз ми живемо з чоловіком і донькою 17 років, але зараз треба забрати до нас додому ще й свекруху, за нею потрібен догляд, і крім нашої родини, скоро буде нікому її взяти.  За матеріалами.

Я не боюся ніяких труднощів – таку золоту свекруху як моя, треба ще пошукати! Мене відразу прийняла, я їй стала як дочка, з онукою постійно допомагала, практично весь одяг їй купувала, вона як лялечка вбрана була з пелюшок. Як доглядати за хворими – я знаю, моя мама (царство їй небесне) була лікарем, а я колись у неї в лікарні санітаркою підробляла в юності.

Загалом, мене це не лякає: ні підгузники, ні судна, ні годування з ложечки. Тим більше правою рукою свекруха може себе забезпечити, а лікарі кажуть, що вона і ходити, можливо, ще буде, справа часу.

Але тут інша проблема: вся справа в моїй доньці, яка ніяким чином не хоче хвору бабусю в будинок. Вона боїться запаху в будинку, то, що їй доведеться іноді доглядати за бабусею. Складність ще полягає в тому, що у нас трикімнатна квартира із суміжними кімнатами: від великого залу йдуть дві маленькі кімнати – доччині і наша спальня.

Я вже пропонувала такий варіант: бабусю помістимо в нашій спальні, а самі з чоловіком поселимося в залі. І тут дочка взбрикнула: до неї приходять подруги, вони будуть соромитися проходити повз нашу кімнату. Дочка тільки за те, щоб ми взяли доглядальницю або здали бабусю в будинок для людей похилого віку, а інакше вона піде з дому!

Я знаю, у дочки дуже егоїстичний характер. Ми з чоловіком самі винні у цьому і наша бабуся теж. Причому я ошелешена поведінкою доньки: вона не хоче впускати в будинок бабусю, яка, можна сказати, жила заради неї! Так, люди похилого віку, виявляються, ще й хворіють, але дочка зрозуміти не може, вона гидує хворобою і старістю!

У нас на роботі є психолог, я ходила на консультацію. Вона каже, що дочка теж зрозуміти можна: ми ростили її буквально в стерильності, а тут зона її комфорту буде порушена, тому вона так і переживає. Але мені ця консультація нічого не дала – адже проблема не вирішена! Благаю дочку одуматися, але вона ніби не чує: «Або я вдома, або бабуся».

Чоловікові це набридло, він спеціально перевіз деякі речі свекрухи заздалегідь до нас додому. Дочка демонстративно жила у подруги на два дні, але потім прийшла, коли дізналася, що бабуся ще буде місяць під наглядом у тітки.

Я не знаю, що мені робити. Все ж вона мені дочка, тим більше ще неповнолітня. Дочка стала плаксивою і дратівливою, закінчує 11 клас, це дуже важливий для неї час. Чоловік каже: «Нехай іде, куди хоче, якщо у неї душі немає!».

А я не можу – це ж дочка рідна! Я вже почала сумніватися, що свекруху потрібно перевозити до нас, може все ж доглядальницю? Тоді чоловік сказав, що сам піде до матері піклуватися про неї, якщо ми такі.

Зараз питання постало дуже чітко – що робити з свекрухою. Я і справді не знаю як правильно вчинити.

Фото ілюстративне – dreamstime.

Джерело