Не пощастило з невісткою.  Моя невістка прийшла в нашу сім’ю, прикинувшись зовсім бідненькою і нещасною: пошкодуйте її – мами у неї не стало, коли їй було 20 років, а в її 23 роки батько з дому вигнав, іншу жінку в будинок привів, і ось – полюбила нашого синочка, заміж за нього хоче. Ну що ж, пошкодували, і до розпису з сином, поки жила у нас, вона така вже тихоня була! Каже – вчуся психології, буду скоро професоркою. За матеріалами

Зіграли ми їм весілля. У невістки були запити на лімузин з рестораном, але обійшлося і простими машинами з вечірнім кафе: це нормально. На весілля батько нареченої не прийшов. Вона була категорично проти, але ми все одно подзвонили свату, вперше з ним спілкувалися. Він сухо подякував, сказав, що прийти не зможе, але запитав у нас номер карти і вислав молодим гроші в якості подарунка.

Головний подарунок чекав їх попереду – куплена нами двокімнатна квартира, та ще й в новому будинку, ще й з ремонтом! Хоч мені тоді невістка ще подобалася, але дарчу я зробила тільки на сина. Як відчувала.

А ми так з чоловіком горбатилися, відкладаючи кожну копієчку на ці квадратні метри! Загалом, інтуїція мене не підвела.

Коли молодята переїхали, невістка дуже змінилася. Вона прямо з порога вважає себе законною власницею цієї квартири, і геть забула – чия вона, і хто її купив. Тепер вона весь час говорить: «Моя квартира». Хотіли ми після весілля справити новосілля, але невістка аж засичала: «Чого? Натовп гнати в нашу чисту квартиру? Правда, любий?». Це вона моєму синові. Той голову повісив, так, мовляв, люба.

Дальше більше. Я почала помічати, що при наших з чоловіком візитах до них додому, невістка морщить ніс і намагається швидше від нас позбутися. І син з кислою фізіономією мало не підштовхує нас до порогу – дружині потурає. Батько геть вирішив до них більше не ходити, та й мої візити зменшилися – максимум раз в два місяці, і то по справі: наприклад, щось привезти, я все ж кухарем працюю, завжди є зайвий шматочок. Але це все виглядає, ніби кур’єр піцу приніс: доставка – спасибі – до побачення! Так і пройшов майже рік.

А місяць назад була взагалі обурлива історія. Чоловік хотів зробити мені сюрприз на день народження (ремонт на кухні), і попросив два дні пожити у дітей. Я зателефонувала синові, він сказав, що вони подумають, погодилися потім, але тільки на кілька днів – на вихідних. Ой, як я там намучилася, хоч була всього одну добу! Бачила, як мене там буквально терплять, а у невістки чомусь раптом голова розболілася. Син приготував вечерю, забрав тарілки собі в спальню, а я їла на самоті.

На наступний день я сходила в магазин і приготувала обід, поки молоді пів дня спали. Дивлюся – син встав, пішов під душ. Я щось якось навіть не подумала постукати, зайшла до них у спальню, в зачинені двері, щоб невістку на обід покликати. Що тут почалося! Невістка в крик: «А якби я була без одягу?».

Син вискочив, встав на сторону невістки і на мене кричати: «Та як тобі не соромно без стуку входити? Та що ти таке приготувала, ми таке не їмо, ми тепер на правильному харчуванні – доведеться все в унітаз виливати». Ну і все в такому дусі. Я чоловікові в сльозах зателефонувала, кажу: «Додому хочу, не потрібен мені сюрприз, я його сама тобі допоможу зробити». Загалом, поїхала додому і більше туди ні ногою.

А на день народження син сказав, що сам до нас на хвилинку заскочить і привітає, невістка «нездужає». От і добре! Прискакав, вручив квіти з цукерками, спробував невиразно вибачитися, і додав, що на його дружину не треба ображатися – вона ж така нещасна, це життя її зробило нервовою.

Я сказала, що мені все одно, в гості я приходити не буду, але щоб він голову не втрачав – квартиру на неї не переписував. Він пообіцяв цього не робити, сказав, що він не зовсім ще дурень, але і розлучатися з дружиною не збирається – любить її, а мене просив бути з нею ласкавішою!

Зате на цей день народження я запросила свата – батька невістки, треба ж колись познайомитися. Він прийшов зі своєю новою дружиною, коли переконався, що дочки не буде. Ось він мені і розкрив очі на невістку. Маму свою вона не любила, доводила її постійно своїми витівками. Коли її не стало, батько довго горював, а дочка – ні.

Але через 2,5 року сват познайомився з іншою жінкою, спробував привести її додому, познайомити з дочкою, так та одразу ж влаштувала істерику, викинула сумочку з плащем цієї жінки в під’їзд і закричала: «Вона на нашу хату зазіхає!». Ось батько і не витримав – виставив її з дому. Вона все одно на шиї сиділа – навчання на медсестру кинула, працювати не хотіла.

А потім сіла на шию своїй заміжній подрузі, ось ті її і сплавили швидко – познайомили з моїм сином.

Не довіряти свату ми не можемо, він дуже порядний чоловік, і дружина у нього така тиха, ввічлива, навіть вважає себе винною в цій історії. Сват все просить у нас вибачення, що дочку таку виростив. Ось сиділи з ними і думали – прикро так, себе віддавали дітям, а тепер така невдячність від них. Син підкаблучник, невістка змія підколодна, а ми аж зі шкіри пнулися заради них.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.