– А я допомагати свекрусі в старості не збираюся. Нехай не сподівається! Навіть склянку води не подам. Мене може осуджувати лише той, хто не знає, як ми живемо з моїм чоловіком, її єдиним сином. Одного дня я прийшла до свекрухи, коли моя мама захворіла.

– А я допомагати свекрусі в старості не збираюся. Нехай навіть не сподівається! – каже одна моя знайома, Юлія. – І вважаю, що у мене перед нею совість буде чиста. Вона за п’ятнадцять років не допомогла нам нічим! Ні матеріально, ні фізично, ні добрим словом, ні з дітьми ні разу не посиділа, на відміну від моєї мами. Все життя свекруха повторювала, що вона не зобов’язана нікому і нічим. Ну, напевно, вона має рацію – не зобов’язана. Тільки я теж тепер нічим їй не зобов’язана. Ось так! За матеріалами

У Юлії, напевно, класична ситуація – двоє дітей, квартира, за яку розрахувалися зовсім недавно, наполегливо багато років працюючи удвох з чоловіком.

Юлія впевнена, що вони без особливих труднощів змогли виплатити кредит тільки завдяки її мамі. Ні, мама не допомагала матеріально – вона просто взяла на себе двох дітей у віці двох і трьох років, і повністю, від і до, і возиться з ними, тепер уже школярами, досі зустрічає, проводжає, водить на гуртки, робить вироби, годує обідами і допомагає вирішувати завдання. Юля ж з чоловіком всі ці роки мають можливість спокійно працювати і заробляти.

Якби не мама, вважає Юля, то і не було б зараз у них ніякої квартири. Тому що працювати в повну силу без маминої допомоги вона б не змогла. Свекруха всі ці роки живе в своє задоволення. Онуків бачить по великих святах і особливо до них не рветься. У неї справ сила-силенна – подруги, дача, серіал вечорами.

Пару раз Юля зверталася до свекрухи з проханнями, щоб та погляділа дітей, коли мама хворіла або не могла – отримала у відповідь лише розмову на тему «ніхто нічого нікому не винен, я сина ростила сама, тепер ваша черга». Тепер уже і в голову не приходить про щось просити.

– Мама практично виростила нам дітей! – каже Юля. – Звичайно, я їй вдячна! Якщо їй щось треба – ми з чоловіком зробимо для неї все. Та й діти наші теж!

А ось зі свекрухою – складне питання. Ніби не можна так міркувати. Негарно. Але а як інакше? Близьких відносин немає, любові особливої ​​теж. На що розраховують ці сучасні бабусі?

Невже думають, що ніколи не будуть старими? Адже борг, як не крути, віддяка.

Любов і допомогу в старості теж потрібно заслужити?

Або ми зобов’язані бути вище цього, і Юлії, наприклад, потрібно буде допомагати і матері і свекрусі в рівній мірі, не дивлячись на те, що одна вклала роки життя і душу в Юліну сім’ю і дітей, а інша з’являлася на порозі пару раз на рік?

Що вклав, то і отримав?

Фото ілюстративне, з вільних джерел