Залишилася без чоловіка.  У мене ніколи не було дружніх стосунків із свекрухою, тому що я завжди не дотягувала до її стандартів. То у мене освіта не університетська, то зайву вагу набрала, то на дні народження випила зайвий келих шампанського. Себе, звичайно, вона вважала королевою, і хотіла таку ж жінку бачити поруч з своїм сином. За матеріалами

Через велику любов до чоловіка я не хотіла з нею сваритися. А себе заспокоювала тим, що ми живемо в різних містах.

Однак навідувалася свекруха часто, особливо в літній період. Засяде на дачі з місцевими подругами, ніякими силами її звідти не виманиш. Але, з часом звикаєш до всього, головне, щоб у родині все було добре. По дурості я думала, що так буде завжди, але завжди є «Але», яке змінює твоє життя на 360 градусів.

Свекруха захворіла, і тепер за нею потрібен догляд. Вона почала вимагати, щоб син на час переїхав до неї. Намалювалася гостра проблема. У чоловіка бізнес, але, одна радість, є надійні партнери. Ми запропонували свекрусі найняти доглядальницю, але їй потрібен був лише син. Звичайно, її теж можна зрозуміти, раптом щось трапиться, навіть не встигне спадок переписати. Але, знаючи хитромудру свекруху, мені здавалося, що вона щось задумала.

– Це не займе багато часу, – заспокоював мене чоловік, кілька тижнів, і я вдома. Сам навіть не знаю, як буду там без тебе, але мамі необхідно допомогти. Я плакала і кивала головою. Після того, як за чоловіком зачинилися двері, я немов провалилася під землю. У мене було якесь незрозуміле відчуття, що повернення до минулого уже не буде. Почалося нове, дивне життя, в якому я не знаходила місця.

Ми зідзвонювалися по 5 разів на день. Так проходив тиждень за тижнем, а чоловік все не повертався. Несподівано пролунав дзвінок від свекрухи, яка жалісливим голосом сказала, що син залишається у неї на півроку. Я кинула трубку і здивувалася, чому він сам мені про це не сказав.

– Хочеш втратити чоловіка? – весь час бубоніла мені по телефону подруга. Негайно збирай валізу і їдь до них. Але, я все чекала з моря погоди, сподіваючись на швидке повернення чоловіка з «ув’язнення». Якесь недобре відчуття змусило мене все-таки зібрати валізу і їхати до чоловіка, обіцяні півроку майже пройшли, а чоловіка мені не віддавали.

Не сказавши їм ні слова, я приїхала інкогніто. Підходячи до будинку, я побачила, що в саду за накритим столом зручно розташувалися свекруха, чоловік і якась жінка. З боку можна було подумати, що це щаслива сім’я. Свекруха щосили розповідала анекдоти і скакала навколо столу, підливаючи чай.

– Так значить, ось яка ти хвора? – закричала я, як фурія, забігши на подвір’я. Свекруха від несподіванки впустила чашку з чаєм. Чоловік почервонів, як рак, і пішов в будинок.

– Що тут відбувається? – кричала я. Сльози застилали очі, я вже не в силах була заспокоїтися.

– Ти сядь і попий чайку з дороги, – запропонувала свекруха милим голосом.

– Не хочу я чаю, – не вгамовувалася я, ми негайно їдемо з чоловіком додому.

– А ось це навряд чи, – визвірилася свекруха, він більше тобі не чоловік. Я, витріщивши очі, стояла, як укопана, і нічого не розуміла, поки вона розповідала історію про розлучення. Без мене, мене розлучили з чоловіком, та ще одружили.

– Що за маячня?

Все виявилося занадто просто для них і дуже складно для мене. Свекруха дійсно прихворіла, але, не сильно, а поки лежала в лікарні, познайомилася з жінкою, яка працювала в суді. Вона познайомила її з моїм чоловіком. І все закрутилося. Свекруха, нарешті, знайшла гідну пару синові, і, скориставшись зв’язками, вони швиденько оформили нам розлучення і поставили новенькі штампики в паспорти. Виявилося, що можна і так розлучитися. Все це робилося за моєю спиною, а я жила, і не знала, що вже давно числюсь в одиночках.

Не буду описувати свої жіночі страждання, слава Богу, все позаду. Я не пробачила їм такої ганьби. Відновлювалася довго, та ще й досі, мабуть, не відійшла.

А свекруха знову злягла в лікарню, мабуть, повернувся бумеранг за моє вкрадене щастя, та й чоловік виявився боягузом, і маминим синочком.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.