Я зовсім недавно писала сюди свою історію про свекруху. Що вона нас завжди контролює, радить, що і де купити, не дає спілкуватися мені з сестрами, що я вся хвора, і діти погані, що я марнотрат, що не господиня, і батьки у мене – так собі.

У шлюбі з Анатолієм ми 8 років, і тільки останні пів року Катерина Іванівна більш-менш притихла. Але все одно виникали питання, наприклад: чи віддаю я свою зарплату на благо сім’ї, бо не може її син так важко працювати на нас усіх.

Я зможу і економити і купити, що треба…

Нещодавно прийшла до нас Катерина Іванівна, я вела себе досить спокійно. У нас був план поїхати дітям купити одяг для садка, бюджет розпланований, вона прийшла і каже: “Краще купіть дошку-мольберт дітям. Я бачила у онуків моєї подруги така є”.

А далі сказала те, що мене сильно здивувало: “Але витягни з заначки свої гроші, хватить завдяки моєму синові на своє складати”.

Словом, я розсердилася, але не сильно, і цілком спокійно сказала: “Не лізьте в наші гроші, не контролюйте”. Вона каже: “Я ж тобі свекруха все-таки”. Я кажу, що я з повагою ставлюся, але не більше, я не збираюся звітувати, і чекати схвалення чи критики. Тому що будь-яку дію раніше потрібно було з нею обговорити, що взяли, куди їдете, фу, що за дурниця…

Приходила, переставляла меблі, якщо я назад ставила, говорила: “Ось все ти хочеш по-своєму”. Гроші завжди були, але завжди ми брали все найгірше, дешевше.

Я не багачка, мій батько не олігарх, але мені теж хочеться, щоб у мене було вдома так, як я хочу, меблі, одяг, і т.д. Але ж ні, бо свекруха того не переживе.

У мене був такий час з двома погодками, 1,3 роки і новонароджений малюк, це було щось. Катерина Іванівна постійно говорила мені, що я повинна все встигати. Хоча не разом живемо. Прийде, поки Анатолія вдома немає, починає в шухляди заглядати, не так повісила, не той крем купила дитині.

Я ходила вагітна, збиралася на роботу, а та з самого ранку як зателефонує, і все – настрій зіпсований на весь день. А я ж вихована, не могла кинути слухавку.

Недавно ми знову трохи поскандалили. Мене справді все це дістало.

Приїхали ми до неї в гості. В цей день були іменини свекрухи. Спершу все було добре. Та потім я пішла прилягти в іншу кімнату. Чоловік з мамою залишився на кухні. Катерина Іванівна, мабуть, думаючи що я сплю, почала говорити сину, що відколи він женився, то став погано виглядати.

– Сину, ти в мене ніколи не ходив у пом’ятій футболці, та що казати, колись я милувалась тобою, бо ти носив сорочку та класичні штани. Ти подивись на себе, як ти виглядаєш? А ці порвані джинси? Кросівки? Хіба так має виглядати чоловік, який керує компанією? Я все розумію, ти ні в чому не винен. Це все вона, Юлька, такого з тебе зробила, – говорила свекруха.

Чесно, я була здивована. Так її син справді колись любив класичний стиль в одязі, але ж мода змінюється. І я вважаю, що потрібно йти з нею в ногу. Мій Анатолій сучасний чоловік, на якого любо глянути.

Я встала з ліжка і висказала Катерині Іванівні все, що я про неї думаю. Вона розплакалася і сказала, що я невдячна, бо вона, хоче для сина кращого.

Я в нервах сказала Толіку, що ноги моєї в цьому домі більше не буде.

Після цієї сварки, мені стало легше, але тепер вона мене звинувачує, що я її з сином розлучаю. Я їй зателефонувала, щоб нормально поговорити. Катерина Іванівна сказала, що даремно вони мене взяли в свою сім’ю, і щоб я дала спокій їй та її синочку. Що мене Бог покарає, за розлуку з сином.

А я просто не хочу жити за її вказівками. Ми ж не терпимо тих людей, які нам шкодять, а чому я повинна її терпіти, я не розумію? Життя-то одне. Чоловік, до речі, не хоче з нею спілкуватися. А тепер мене мучить совість. Підкажіть, мені, чи маю я рацію? І чи насправді я беру гріх на душу?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kobieta

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело