Моєму синові зараз 34 роки, він вже був раз одружений, розлучився, «залишив» дітей. Ну як залишив – дружина виставила його з квартири своєї з сумкою речей, хоч вклав він в цю квартиру дуже багато: ремонти, будматеріали, нові меблі, вся інша обстановка. Але «звільнений» з сім’ї він був з наступним формулюванням: «Твого нічого тут немає, ти бідний, працювати не вмієш, дітей ти не гідний! Більше в мій дім не приходь». Син розійшовся зі своєю дружиною не через зради, а просто через те, що не багатий бізнесмен.

Не буду повністю виправдовувати сина, він дійсно особливого потягу до праці не має, ні, на роботу він, звичайно, ходить, гроші заробляє на життя, а на цьому й все, але відкрити свій бізнес у нього талану зовсім до цього немає. Він може бути звичайним робітником на будівництві, але не більше. Його батько – такий же, але я спочатку розуміла, що виходжу заміж не за гроші, а через гарну зовнішність чоловіка, але в моєму випадку причиною розлучення були його постійні зради. Тому розлучилася, замкнулася і просто ростила свого сина сама. До речі, коли син одружився, я вже бачила, що майбутня невістка хоче зробити «генерала з солдата», але я їй відразу сказала, що нічого в неї не вийде. Вона сказала: «Це ми ще подивимося!» Ну ось і подивилася!

У шлюбі у сина з невісткою народилися дві дівчинки з різницею в два роки. Я стала хвилюватися – невістка моя жодного разу в житті не працювала, син один крутиться на невелику зарплату, я нічим допомогти не можу, адже у самої зарплата маленька, свати теж живуть бідово, навіщо народжувати? Ну добре, що в невістки своя двокімнатна квартира, що дісталася їй від бабусі з дідусем, але це й все. Син лише закінчив школу і технікум з будівельною спеціальністю, а тому не міг бути на високій посаді, та ще й в молодому віці. Але вони не думали, народжували відразу. А потім: раз – і розлучилися, коли молодшій внучці було 2 роки. Сперечатися набридло. Дружина відразу подала на аліменти.

Син дуже хвилювався, намагався налагодити відносини в сім’ї, але все марно. Прийшов жити назад до мене додому – у нас двокімнатна квартира, кожному по кімнаті. Син хвилювався, сумував постійно, а потім влаштувався на будівництво в інше місто і поїхав, коли дізнався, що дружина вже замінила його на іншого, багатого, і вони живуть разом. Розлютився на неї сильно, особливо розлютив його той факт, що дружина просила дочок називати чужого дядька «татом», а дівчаток налаштувала проти свого рідного батька.

Син не платив аліменти. То паспорт втратив, то не заплатили грошей йому на роботі, то ще щось. Я розуміла – він злиться на те, що сенс йому платити дочкам, які навіть татом його не називають, а скоріше ненавидять свого рідного батька. Я йому говорила, що дівчатка не винні, це такий настрій у них від його колишньої, але він і чути нічого не хотів. І взагалі, каже: «Дружина хотіла бізнесмена? Отримала? Так нехай він і платить за все, на все моє готовеньке прийшов, що я в квартирі зробив».

Минуло багато років, ми не спілкувалися з невісткою, онучок вона мені теж не хотіла навіть показувати. В принципі, вона нічого від нас і не просила, все якось забулося. Але я за чутками дізналася, що у невістки зіпсувалися відносини з її бізнесменом, а потім він і зовсім її кинув. Мабуть в цей момент вона про нас сином і згадала. Його знайти не змогла, а до мене заявилася з серйозним документом: за весь цей час у мого сина накопичився борг по аліментах – дуже великі гроші. Я аж розхвилювалася. Невістка каже: «Ну що з вашим сином робити? Скаржитися куди потрібно? Я ж це запросто зроблю! Думайте!»

Я в сльози – мовляв, давай мирно вирішимо, у мене таких грошей немає. Вона каже: «Зате у вас квартира є!» Але як я продам квартиру? Купити потім однокімнатну? А син мій жити де буде? Та й на однокімнатну потім грошей може не вистачити. Невістка пропонує: «Продайте кімнату сина, вона приблизно так і буде коштувати. А син ваш, якщо що, заробить гроші і викупить назад цю кімнату, якщо вас пошкодує!» Не хоче невістка просто миритися і все забувати, сказала, що якщо протягом пів року всіх грошей не буде, то вона за мого сина серйозно візьметься. Я йому дзвонила, а він відмахується, мовляв – не звертай уваги, вона просто так все це говорить. А я місця собі не знаходжу, тепер напевно треба ріелтора шукати, щоб одну кімнату продав в моїй квартирі. Я не допущу, щоб мій син мав великі неприємності. Що ж мені робити, підкажіть? Спати не можу, в голові лише про це думки.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – bnkomi.

Джерело