Він вийшов на вулицю до хлопців і сказав:

– Я жив у новому будинку кілька днів, немов у тихій гавані. Сусідів поруч немає і навколо все спокійно. Але ось, як чорти з табакерки, з’явилися ви, і щовечора стала гриміти музика.

Дехто на моєму місці звернувся б зі скаргою на це неподобство до дільничного. Інші спробували б натиснути на совість через ваших батьків. Але я не буду нічого цього робити. Не тому, що я хороший. А тому, що мені подобається ваша дуже гучна музика!

І я навіть готовий платити за неї зі своєї маленької пенсії, щоб вона звучала біля мого будинку. Скажімо, 50 гривень за один вечір.

Місцева молодь перезирнулася, розсміялася і погодилася на умови старого. На 50 гривень можна на халяву і пляшечку пива придбати.

На другий день старий вийшов до молодих хлопців і сказав:

– У мене виникли непередбачені витрати, і я змушений зрізати тариф. За вашу гучну музику я готовий платити тільки 10 гривень за вечір.

Хлопці почухали носи, прикинули, що за місяць 300 гривень просто так може набігти, і погодилися.

На третій день старий вийшов до молоді і сказав:

– Так вийшло, що я готовий платити тільки 5 гривень за ваш галасливий вечір біля мого будинку. Вибачайте. Інфляція, криза …

Хлопці незадоволено зморщилися і сказали:

– За кого ти нас приймаєш, старий? Щоб ми за 5 гривень шоу біля твоїх вікон влаштовували? Ти що, лохів знайшов? Ти більше не почуєш свою улюблену музику. Арівідерчі!

Коли хлопці зникли з очей, старий хитро посміхнувся. Він увійшов в свій будинок, який знову став з цього моменту «тихою гаванню».