Перший мій шлюб розпався дуже швидко, але я не дуже про це шкодувала, бо з моїм чоловіком неможливо було жити. Я вдячна йому за сина, якого люблю понад усе в світі.

Розчарувавшись в першому не вдалому коханні я залишившись з дитиною на руках вже і не думала закохатися, працювала і жила тільки заради свого сина. Я не хотіла помічати того що деякі хлопці  намагалися робити мені знаки уваги, я була стурбована роботою і вихованням улюбленого синочка. За матеріалами

Виховувала я сина 6 років сама, не сподіваючись на те що мені хтось допоможе, я справлялася з усіма завданнями сама і моя дитина ніколи нічого не потребувала. Працюючи день за днем ​​я забула що таке особисте щастя і що таке кохання.

В один з морозних зимових днів я зустріла своє майбутнє щастя. Звали його Тарас. Тоді я і не могла подумати що все закрутиться  в такий ось щасливий клубок. Спочатку я сприймала цю людину як нового хорошого друга на якого можна покластися в будь-яку важку ситуацію. Тарас потихеньку входив в моє життя і я познайомила його з моїм сином, відносини  у нас ще були дружні. В один день він нас з сином запросив на каток покататися на ковзанах. Він заїхав за мною на роботу, по дорозі ми забрали сина з садка і поїхали в кафе.

Перекусивши, ми поїхали на ковзанку. Вже на ковзанці чоловік приділяти мені знаки уваги, тим, що Тарас надів моєму синові ковзани і купив йому повітряну кульку, потім він надів мені ковзани і затягнув їх тугіше, ми поїхали кататися. Каталися ми всі разом взявшись за руки я, син і він. Накатавшись ми зайшли в кафетерій і попили гарячий шоколад із зефіром. Потім він довіз нас до будинку і запропонував завтра погуляти разом, я звичайно ж погодилася.

На наступний день він приїхав за нами і ми поїхали в парк, в парку мій син почав грати в сніжки і Тарас не розгубившись підтримав мого сина і почав грати з ним. Спостерігаючи за тим як вони весело кидаються сніжками раз у раз у мене  мелькали думки – як же цей хлопець любить дітей. Вони гралися як маленькі дітки, вони бігали один за одним і кидалися сніжками ховаючись по-за дерева. Раптом вони затихли і я пильно дивилася на те як вони про щось шепочуться і потім зірвавшись з місця схопивши сніг побігли у мій бік і закидали мене сніжками. Давно ми так не розважалися.

Йшов час, місяць за місяцем, я зрозуміла що Тарас прив’язався до нас і він навіть почав називати мого сина своїм, він став потайки платити за садок, привозив ліки коли дитина хворіла, робив дорогі подарунки без приводу. Я стала розуміти що я вже кохаю його і що я вже не зможу без нього.

Навесні наступного року він зробив мені пропозицію стати його дружиною, я погодилася.

На даний момент пройшло три роки як ми знайомі, синові скоро буде 10 років і він називає мого обранця татом, а Тарас в свою чергу – сином.

Я рада що пройшовши такий не легкий шлях доля зіштовхнула нас з цією людиною і зв’язала наше життя. Чоловік мене обожнює а я йому відповідаю взаємністю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.