Син одружився – і тепер став, наче не моя дитина.

– Уявляєш, зустріла вчора в супермаркеті, абсолютно випадково, свого сина з його дружиною, – поділилася шістдесятирічна Ольга Володимирівна. – Невістка моя, виявляється, в очікуванні! Все, це вже остання крапля … За матеріалами

– А що таке? Ви не хочете онуків?

– Як це не хочу? Навпаки! Але справа в тому, що я ні сном, ні духом навіть не знала, що вони чекають малюка! А термін-то вже – ого-го, через кілька тижнів народжувати! .. І ніхто навіть жодного слова не сказав … Найголовніше, я ж питала недавно, заводила розмову – він тільки відмахнувся! І тут такі справи … А якби ми не зустрілися в магазині? Цікаво, як вони планували мені повідомляти – вже коли народить? Чи навіть і цього б ніхто не зробив? Потім, через кілька місяців або навіть років, з’ясувалося б, що у мене онук?

– Ольга Володимирівна, та не кип’ятіться ви так! Ну, може, вони люди забобонні …

– Та справа не в цьому! Просто невістка, Надія, мене демонстративно ігнорує. Не уявляю, чому … І сина від спілкування зі мною відсікла. Він тепер і не дзвонить. І я дзвоню йому крадькома, по більшій частині, на роботу, тому що Наді ці дзвінки неприємні. Синові вона потім за них вимовляє: то пізно, то рано, то невчасно, то занадто часто, навіщо, мовляв, твоя мама щодня телефонує … При тому, що її мама від них не вилазить, а з тестем і зовсім син працює разом . Як вихідні, свята – до Надіїних батьків на дачу їдуть, допомагають, відпочивають разом. Вони – сім’я, а я одна. За що?

– Ольго Володимирівно, може, ви перебільшуєте?

– У тому-то й справа, що ні! Я ось спеціально зараз сиджу в інтернеті, читаю жіночі форуми, що невістки пишуть про свекрух. Хочу зрозуміти, що я роблю або робила не так. Чому я погана для невістки? І не розумію … Тобто, по всьому, я просто ідеальна свекруха! Щиро рада була, коли син став зустрічатися з Надею, потім одружився – все-таки вже спокійніше, що він не один, з дружиною … У сім’ю до них не лізла, порад не давала. Живуть вони окремо, в гості не кличуть …

– Ну, ви кличте!

– Легко сказати … Не хочуть вони до мене. Якщо син заїжджає у справах, щось взяти-передати, то завжди один. Надя то працює, то застудилася, то ще що-небудь … Загалом, таке відчуття, що в ту сім’ю сина віддала, і з кінцями. Тепер ось ще й онук народиться і рости буде, мабуть, без всякої моєї участі … Я, чесно кажучи, якось по-іншому собі все це уявляла … Думала, з коляскою буду гуляти. Але хто мені дасть?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.