Після роботи я  зайшов у магазин  по хліб, і виходячи з магазину я побачив що лежить на асфальті гаманець. Я подивився на всі боки, але нікого поруч не було.

Тоді я підняв гаманець і заглянув всередину. Там лежали кілька купюр і три банківські карти, а на обкладинці я побачив фотографію хлопця з дівчиною і дитиною. Ви зараз запитаєте чому я не взяв його собі?

Та тому що я представив якби я втратив гаманець і мені б його не повернули, то було б прикро і з відновленням карт потрібно було б повозитися. Я вирішив почекати може людина побачить втрату і буде шукати його. Я чекав 20 хвилин і у мене закралася думка, а може ця людина ще в магазині.

Я пройшовся по магазину з питанням (Не втрачав чи хтось гаманець?), але всі відповіли що ні. Тоді я вийшов з магазину і став далі чекати. Минуло ще пів години і я побачив дівчину років 25.  Вона пильно дивилася собі під ноги та по боках від тротуару. Тоді я їй закричав:

– Дівчино, ви щось загубили?

– Так, гаманець посіяла. А ви його тут не знаходили випадково?

– Так знаходив і стою чекаю коли прийде власник.

– І  де він? – вже грубим голосом сказала дівчина.

Я дістав гаманець, щоб віддати їй, як вона тут же вихопила його у мене з рук і почала перераховувати гроші.

– Мабуть, забрав собі на пляшку уже. – прошипіла вона.

– Так я вас тут майже годину чекаю, щоб віддати гаманець, а ви так зі мною розмовляєте. Совість у вас взагалі є?

– Сам, мабуть, у мене його і витягнув з кишені, а тепер стоїть герой такий!

Дівчина перерахувала гроші, одягла навушники та пішла геть, навіть не сказавши слів подяки. А я стояв наче мене брудом облили й слів у мене просто не було. Залишився осад. Я вирішив зробити добру справу, а в її очах ще й винен залишився.

Невже люди відвикли від добрих вчинків, які робляться просто так, а не за якусь винагороду.? Або люди в наш час всі такі злі, що простіше звинуватити в чомусь людину та образити, ніж сказати спасибі?

Джерело