Зі свекрухою у мене склалися кращі стосунки, ніж з моєю мамою. Я вийшла заміж за Олександра з великої любові, але це було не тільки з мого боку, але і з боку мого чоловіка теж. У чоловіка була однокімнатна квартира, так що після весілля у нас житлове питання було вирішене. Зі свекрухою у нас склалися дуже добрі стосунки, вона мені і зараз допомагає порадами, за що я їй дуже вдячна.

А ось моя мама зовсім навпаки: коли вона дізналася, скільки заробляє мій чоловік і я, то вона почала у мене просити гроші на всілякі забаганки. Я допомагала своїй мамі, але у неї запити росли не по днях, а по годинах, вона стала вимагати від мене звіти про наші з чоловіком витрати.

Коли ми почали замислюватися про потомство, вирішили, що нам потрібний великий будинок, тому що ми планували мати велику родину і мінімум трьох дітей.

І ми вирішили, що будемо відкладати гроші на покупку будинку – ми не хотіли брати кредит. Ми моїй мамі не сказали про свої плани, про них знала тільки свекруха і вона вирішила нам допомогти. У неї були відкладені гроші, і вона нам їх дала на те, щоб ми купили дім. Ми підібрали дуже хороший будинок – великий, просторий, він продавався частково з ремонтом. Там потрібно було тільки дещо доробити, і можна було заселятися.

Ми його купили і вирішили, що ми запросимо своїх рідних до нас в гості, нехай подивляться на наше нове житло. Свекруха дуже зраділа такому придбанню, та й будинок їй дуже сподобався. А от моїй мамі нічого не сподобалося, вона закотила нам сцену, сказала, що я невдячна дочка – у нас, виявляється, були гроші, а ми не дали їй на поїздку у Венецію. Але ж вона там ніколи не була і хотіла побувати Загалом, ми такі погані діти, подумали тільки про себе, а вона так хотіла. А ми позбавили її мрії.

І тоді моя свекруха їй сказала: «Знаєш, свахо, якщо ти хотіла поїхати відпочити, то треба було тобі самій про це думати, а не вимагати від дітей, щоб вони задовольняли твої примхи. Крім тебе у них є вони самі, і вони теж хочуть почати будувати своє життя – без тебе і без мене. Це їхнє життя і їм вирішувати, що і кому і скільки дати. А ти, замість того, щоб порадіти і допомогти дітям, думаєш тільки про себе. Тобі має бути соромно”.

Моїй мамі це не сподобалося, вона встала і пішла.  Мені було дуже прикро, адже я допомагала їй всім, чим могла, а якщо я вирішила зробити щось для своєї сім’ї, то, на її думку, я поступила погано. Чоловік зі свекрухою мене заспокоювали, але мені все одно було дуже прикро.

Минуло два роки, мама зі мною не спілкується, ходить і всім розповідає, що я така погана дочка, що їй важко живеться, а я в цей час будинки купую. До речі, живе вона одна.

Я не стала звертати уваги на всі мамині витівки – все сподівалася, що вона зрозуміє, що це моє життя, і я буду робити так, як вважатиму за потрібне для своєї сім’ї. Незабаром я зрозуміла, що чекаю дитину, нашому щастю не було меж. Я зателефонувала мамі і хотіла, щоб вона пораділа, але вона мене навіть не вислухала, а кинула слухавку. Я народила дівчинку, ми з чоловіком та свекрухою були щасливі, а моя мама навіть знати про це не захотіла. Через рік я народила сина.

Весь цей час поруч зі мною перебувала свекруха, а моя мама, коли я її випадково зустріла в супермаркеті, то вона навіть не привіталася зі мною, зробила вигляд, що вона мене не знає. Відтоді, як я спілкувалася з мамою, пройшло 15 років. І ось одного разу до нас в будинок подзвонили, і коли я відкрила, то на порозі стояла моя мама.

Вона дуже постаріла і просила у мене вибачення. Їй важко подбати про себе, тому вона прийшла проситися жити до нас.

Я, звичайно ж, її пробачила, адже це моя мама і батьків не вибирають. Зараз у нас все добре, мама ладнає і з чоловіком, і з моєї свекрухою, і з моїми дітьми. У нас зараз в будинку тиша і благодать.

Фото ілюстративне – znamenka-gur.

Джерело