10 років тому свекрухи не стало, свекор залишився один. Одного разу, ми, як завжди, приїхали в гості. Заходимо. На дивані сидить молода жінка. Ми здивувалися, вона привіталася і швидко пішла. Наступного разу приїжджаємо, вона сидить. Йому 75, а їй – 30 немає. Я дивлюся на неї, а вона нікуди не збирається. – Ти додому не хочеш? – питаю. А вона мені: – Як Гена скаже! Тепер ми зрозуміли в чім справа і зібралися на сімейну раду. Сестра чоловіка сказала, що поживе з дідом. Якось вночі чує зять, що через паркан хтось лізе

Колись я вийшла заміж в хорошу, благополучну сім’ю. Свекор зі свекрухою жили душа в душу. У нас з чоловіком теж все добре. У чоловіка є сестра теж щасливо заміжня. Все було як у всіх – сім’я, діти, робота. У нас квартири. У свекра приватний будинок. Не котедж, але цілком пристойна садиба. На ділянці будинок і літня кухня. За матеріалами

Вже більше 10 років тому свекрухи не стало. Свекру тоді було 63. Ми звичайно його відвідуємо, але тільки на вихідних. Сестра буває частіше, то зготує, то прибере. Років 7 ми все намагалися посватати йому якусь бабусю, але відповідь була завжди одна:

– Я однолюб і Лізу ніколи не забуду і не зраджу.

Одного разу, ми як завжди приїхали в гості. Заходимо. На дивані сидить молода жінка. Ми здивувалися, вона привіталася і швидко пішла. Запитуємо, мовляв, хто така?

– Та так, сусідка нова. Приїхала в гості до сусідів, ну і зайшла солі запитати.

Гаразд. На наступні вихідні знову. І знову. Дідові 75, їй – до 30. Ну що можна подумати? Так і думали, мовляв, вдома народу багато, ось і ходить в тиші серіал подивитися.

Наступного разу приїжджаємо, вона сидить. Я дивлюся на неї, а вона нікуди не збирається.

-Ти додому не хочеш? – питаю. А вона мені:

– Як, Гена скаже!

Хто ?! Гена ?! Так я всі 20 років його на, «ви», називаю. Тут чоловік як брови нахмурить, я і сама його боюся, глянув на неї, вона й пішла. А свекор як нічого й не чув.

Пенсія у свекра нормальна, йому ніколи не бракувало, онукам навіть підкидав на морозиво. А тут раптом став у нас гроші питати. Суми невеликі, не питання, не шкода. А тут якось приїжджаємо, а він 40 тисяч просить.

– Навіщо? – запитуємо.

– Христині потрібно на лікування.

Стали його розпитувати, а він у відмову, мовляв, шкода дівчину, і все. Тут ми звичайно піднапружились. Забрали документи на будинок і паспорт, і схоже вчасно встигли. Наступного разу каже:

– Мені паспорт потрібен, а то Христина їхати зібралася, а для покупки квитка паспорт потрібен, а у неї він десь подівся.

Дід ще з кредитами не стикався, але ми то не дурні. Вирішив тоді чоловік з ним «по-чоловічому» поговорити. Приїжджає потім розгублений весь. Дід сказав:

-Я її люблю! Я з нею живу! Як чоловік ти повинен мене зрозуміти.

А нам така «бабуся» без потреби. Зібрали ми з сестрою чоловіка сімейну раду. Вирішили, що вона з зятем поживуть з дідом. Вони в будинку, він в кухні, все норм. Ну вдень ​​вони на роботі, а ввечері вдома. Начебто все затихло.

Тут якось вранці зять заходить в кухню, а там чашечка в помаді. Зметикував він і став на наступну ніч, гостю чекати. Всі ворота, хвіртки на засуви закрив. Лежить, телевізор дивиться, та у вікно поглядає. Ага, лізе через паркан. А тут і він виходить.

-Ось, я зараз! А потім скажу, мовляв злодії  лізли!Чого до старої людини вночі через паркан лізти!?

Злякалась вона тоді дуже, так назад дременула, що трохи паркан не знесла.

Ну і ніби все, пропала. Дід посумував трохи і заспокоївся. Все повернулося як було і зажили ми як раніше. Минув рік.

А вчора приїжджаємо, а чашечка знову в помаді.

От Вам і дід однолюб.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.