Я нічого не знала про традиції чоловікової родини, та й він не попередив, і коли прийшла знайомитися до матері свого бойфренда в короткій спідниці, зрозуміла, що подругами ми не станемо. Вона на мене так подивилася! Таким поглядом можна і літаки зупиняти. Але мене – ні! Я зрозуміла, що мій зовнішній вигляд і розкутість не до душі моїй свекрусі, але не збиралася підлаштовуватися під неї. Жити-то мені не з нею.

Мій чоловік збентежився, усвідомивши, що в цьому є і його помилка, адже міг попередити заздалегідь, що одяг повинен бути трохи скромніше. Розпитувати мене особисто ніхто не став ні про що. Тільки Якимові, мабуть, довелося не солодко. Коли я виходила на вулицю подиміти, то чула волання його матері, думаю, що і вся вулиця чула. Мій чоловік не відступився і не залишивши мене, незважаючи на материнську заборону. Я пишалася, що поруч зі мною сильна людина. Ми зіграли весілля.

Через деякий час нас-таки знову запросили на обід до його батьків. Я щиро раділа, адже на весіллі нашому батьки нареченого були відсутні. Чомусь подумала, що його мати, а саме вона була головою сім’ї, одумалась і зрозуміла свою помилку. Як же я помилялась…

На званій вечері, крім рідних була присутня ще одна сім’я. Папа, мама і дочка. Не важко було зрозуміти, що дівчину привели для знайомства з Якимом. Виявилося, моя свекруха домовилася про оглядини і вирішила всіма можливими методами розлучити свого сина з такою, як я. Дівчина була ще зовсім молоденька і не зрозуміла взагалі, навіщо її привели в дім свекрухи.

Природно мене за столом ігнорували. Батьки тієї дівчини демонстративно розмовляли лиш з Якимом і його сім’єю. Довго ми з чоловіком того цирку не витримали. Коли я пославшись на погане самопочуття вирішила йти додому, мене не тримали, а от Якима попросили відправивши жінку на таксі повернутись для серйозної розмови.

Вже рік ми не спілкуємось із його батьками. Мені шкода дивитись на чоловіка, адже я бачу, як він сумує за рідними. Думала най уже сам до них іде, якщо мене там бачити не хочуть, але лячно. а, що якщо вони знову сватання влаштують, або ще щось. Адже мене тоді не посоромились.

І хочу допомогти чоловіку і не знаю, як. Ніби й немає моєї вини, але відчуваю себе винною саме я . Що робити?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.