Я живу з невісткою та сином у своїй квартирі. Онуків вони розмістили зі мною в кімнаті. А нещодавно мені зателефонувала сваха, вона просила, щоб я перебиралася жити до неї. Я майже погодилася, та потім дізналася про їх змову з невісткою

Живу в одній кімнаті з трьома онуками. За матеріалами

А скоро і четвертого до мене поселять.

Одружився? Молодець! Дружину в будинок привів? Розумниця! Але я то тут при чому?

Перший онук: син тільки після інституту, його дама на п’ять років молодше. Вона сказала: “Будемо народжувати!” Народжуйте, хто не дає? Я тут при чому? Дорослі самодостатні люди, як вони самі стверджували.

Сама винна? Сина не навчила життя планувати? Або мені свічку треба було тримати? Можливо, подібні речі повинна мати нареченої їй розжувати?

Хіба можна законодавчо зобов’язати жінку народити або не народити дитину? Ні. Будь-яка інстанція, до якої ви звернетеся з цим проханням, покрутить пальцем біля скроні.

А тут як? Обоє участь брали? Значить, і відповідальність повинна навпіл ділитися. Навпіл, а не на трьох, включаючи мене!

Спати до обіду? Може, вміє, практикує. З дітьми хто? Та сама “погана бабуся”. Годує їх кашею на молоці, потім скандал за стіною: “Лактоза шкідлива! Знову твоя мати моїх дітей нагодувала молочним!”

В чому проблема? Сама з ранку встань, зроби їм сніданок! Не подобається як твоя свекруха дітей годує – на кухню з ранку! Я – не ресторан. І не стіл замовлень. Що приготувала, тим і буду онуків годувати. Алергії у дітей немає, а “лактоза шкідлива” тільки у їх матері в голові.

Вона не може з ранку очі відкрити. Дитині пів року, спати хочеться. Старшому п’ять, молодшому пів року. Народжувати в чужій квартирі ми можемо. А як сніданком потурбуватися – спати хочемо.

Я свої обов’язки, як мама, виконала? Виконала. У сина освіта і своя квартира. В якій вони не живуть: маленька вона для їх сімейства, там всього одна кімната. І в цьому теж я винна: ​​могла б і побільше купити. Вибачте, я і на таку ледве нашкрябала. Ділянка, яку вони отримали, травою заростає. Продати квартиру і побудувати будинок? Не хоче наша принцеса у чорта на задвірках жити.

Синові, бачте, совість не дозволяє в однокімнатній квартирі з дружиною та дітьми жити, один у одного на головах. Зате здавати цю “маленьку” квартиру – совість не проти. Поселити трьох дітей в кімнату до матері (теж один на одному) – совість не проти.

Я ще й винна, що не дала синові після інституту нормальну роботу знайти. Нічого, що у нього дружина дитину чекала?

Вже ліжко купили. З рук, двоярусне. Друге вже. Уявляєте мою кімнату? Мій тапчан і два двоповерхові ліжка для онуків? Третій раніше зі мною спав, зараз окремо ночує, а мені дивитися треба, щоб нагору не заліз і не впав. Уже місце для чергового переселенця підготували.

Подруги радять замок вставити, щоб ніхто в мою кімнату не ходив. А перед цим ліжка до них забрати. Не можу. Прописані онуки в мене. Не в квартирі сина, а у мене, разом з батьками. А раз вони прописані, то і перебувати можуть у будь-якому місці квартири. Так мені кажуть. І просять подякувати, що в коридор мене не виселили.

Прошуся до сина в однокімнатну жити – не можна, грошей від квартирантів позбутися не хочуть. Ну навіщо я на його ім’я квартиру купила? Навіщо? Попереджали: одружиться, буде під дудку дружини танцювати, оформиш на нього – відразу скажи квартирі “Пока!”

Сваха до себе жити кличе. Доньку свою виписала, з чоловіком та онуками до себе не пустила, живе одна. Не по доброті душевній кличе, а щоб я дочці її не заважала свої порядки в моїй квартирі наводити. Вона і так наводить, я не указ. Подумаєш – власник? І що? Можна ніжки витерти, як на килимку і жити собі в розкошах.

“А що ти їх всіх не виселиш? Через суд з реєстраційного обліку зняти і вигнати?” Серйозно? Рідних онуків через суд? Рука не повернеться такий позов написати. Та й люблю я їх, пропадуть вони без мене, з такою мамою, яка до обіду спить.

Один плюс в моєму становищі: зате не самотня. Онуки з ранку всім скопом мене обіймають, кажуть: “Бабусю, ми тебе так любимо!” Куди я без них? Хіба можна взяти і їх вигнати?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.