Я закохалася в одруженого чоловіка. Спочатку ми зустрічалися таємно від його дружини і мого чоловіка. Потім поступово я перестала приховувати свої стосунки від родини. Чоловік мовчав. Свекруха намагалася зберегти нашу сім’ю. Так пройшло 2 роки. Одного вечора до мене підійшов чоловік і запропонував розлучитися, він вже хотів одружитися з іншою. Я щаслива побігла до коханця і, поставивши сумки, постукала у їх будинок.

У 17 років на одній з вечірок я познайомилася з хлопцем. Його звали Олег. Через тиждень дізналася, що чекаю дитину. Коли Олег дізнався про моє становище, він поступив як справжній чоловік, відразу  запропонував одружитися. Весілля ми не робили, а тихо і мовчки розписалися. Жити стали у його батьків. Зі свекрухою мені дуже пощастило, вона як могла мені допомагала, ніколи не ображала мене і навіть часом підтримувала. Завдяки її допомозі, я закінчила школу і училище. За матеріалами

Коли нашому маляті виповнилося 4 роки, тоді мене понесло. Я як дівчинка закохалася в одруженого чоловіка. Мене не зупинило наявність дружини і дітей у нього. Спочатку ми зустрічалися таємно від його дружини і мого чоловіка. Потім поступово я перестала приховувати свої стосунки від домашніх і відкрито фліртувала по телефону.

Чоловік мовчав. Швидше за все у нього теж була коханка. Свекруха ж намагалася поставити мене спочатку на істинний шлях, але потім зрозуміла, що марно і заспокоїлася.

Так пройшло 2 роки. Одного вечора до мене підійшов чоловік і запропонував розлучитися, він вже хотів одружитися з іншою. Мене це не збентежило, я була впевнена, що мій чоловік теж піде з сім’ї і ми будемо щасливі. Я зібрала речі і пішла з їхнього будинку. Ми домовилися, поки я не знайду нормальне житло і роботу, наш синочок поживе з чоловіком та свекрухою.

На крилах кохання я летіла до свого чоловіка на зустріч, хотіла порадувати його і сказати, що ми нарешті будемо разом. Коли я йому все розповіла, він подивився на мене і відповів, що ніколи не збирався йти з сім’ї, а я була для нього лише приємним проведенням часу. Зі сльозами на очах я покинула кафе. Скажу чесно, я не очікувала такого.

Повертатися до чоловіка вже не могла, він привів додому іншу. Я вирішила поїхати до Києва, там облаштуватися, може знайти нового чоловіка і забрати дитину. Взяла кредит в банку (треба ж було на щось їхати, жити і знімати житло) і поїхала. Спочатку влаштувалася офіціанткою, потім працювала в магазині, потім контролером в автобусі. Грошей не вистачало, кредит платити було нічим. Почалися дзвінки з банку, потім дзвонили колектори. Дзвонили і колишньому чоловікові. Я не знала, що робити. Додому повертатися не було сенсу. Далі ще гірше. З квартири мене вигнали. Я пішла по “хиткій стежині “.

Так продовжувалось довгих 7 років, прожитих як в тумані.

Я повернулася до себе в місто. Жити було ніде. Я знову пішла до колишнього чоловіка. Сина я не бачила вже 7 років. Відчинила двері свекруха. Вона постаріла, з’явилася сивина, зморшок стало більше. Вона мене не впізнала, коли я сказала, хто я, вона розплакалася. Сказала, що мій колишній чоловік з новою дружиною і моєю дитиною переїхали в нову квартиру. У них з’явилися ще спільні дітки. А мій син називає її мамою.

Я розповіла свекрусі всю правду, вона мене пожаліла і залишила жити у себе. З дитиною я бачуся тільки у свята, коли вони приходять до свекрухи в гості. Мене він називає тітка Марина. Я розумію, що я для нього вже чужа і не лізу зі своєю любов’ю.

За станом здоров’я працювати я не можу. Живу також у свекрухи, вона мене жаліє. Так я сама розумію, що нема за що, я винна сама. Єдине я прошу Бога, щоб з моєю дитиною все було добре і щоб мій син був щасливий. Молюся за свою свекруху, вона єдина близька для мене людина. Я їй вдячна за все.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.