Він став на коліна і просив мене до нього повернутися, благав мене, щоб я його пробачила і щоб ми були разом, але повірити йому я більше не могла

Зараз мені 32 роки, у 17 років, на дискотеці, я познайомилася з хлопцем. Я закохалася в нього, можна сказати, з першого погляду. Ми почали зустрічатися. Все було просто ідеально. Нічні прогулянки по місту, романтика в стосунках, ми разом зустрічали світанок і були завжди разом. Нашій парі багато хто заздрив, навіть деякі ставили нас в приклад. Його звали Тимур. Він постійно робив мені якісь сюрпризи, часто дивував мене і веселив. Мені з ним ніколи не було нудно. За матеріалами

Через 2 роки Тимура забрали в армію. Були проводи, і я обіцяла його дочекатися. У той час служба в армії становила 2 роки, але я була впевнена, що дочекаюся його. Отже, Тимур пішов служити, а я залишилася його чекати. Щотижня я писала йому листи, а він мені відповідав. На жаль, в той час не було можливості спілкуватися по телефону.

Через півроку я поїхала до нього в гості. Ми провели разом 3 дні, я була на 7 небі від щастя. По поверненню додому, буквально через 2 тижні, я виявила, що чекаю дитину. Я тут же написала лист Тимуру про це, на що він мені відповів, щоб я народжувала, а коли він повернеться, то ми одружимося. Я йому повірила і через 9 місяців я народила доньку Олену.

А ще через півроку повернувся Тимур. Але все пішло не так. Обіцяного весілля я так і не дочекалася. Так, Тимур прийняв дитину, але чомусь не захотів, щоб ми жили разом і зіграли весілля. Я продовжувала жити зі своїми батьками і донькою, він теж жив окремо. Так пройшло 2 роки. Коли Олені виповнилось 3 рочки, я випадково дізналася, що у Тимура є інша дівчина, і що вона чекає дитину і вони збираються одружитися. Я була в здивована. Навіть не знаю, як описати той стан, який був зі мною в той момент. Скажу тільки, що мені було настільки не приємно, що мені не хотілося нічого. Але я переборола себе, адже мені потрібно ще поставити на ноги і виховати мою доньку. З Тимуром ми практично перестали спілкуватися, так само він все рідше і рідше почав навідувати Оленку. Ну що ж, мабуть у мене така доля, думала я.

Він одружився, у нього народився син і ми остаточно втратили зв’язок один з одним. Я зустріла нового чоловіка і вийшла за нього заміж. У мене було все чудово, будинок, сім’я, робота. Але в один день все пішло не так. До мене прийшов Тимур, в прямому сенсі слова став на коліна і просив мене до нього повернутися, благав мене, щоб я його пробачила і щоб ми були разом. Я була здивована. Найприкріше було те, що він впливав на нашу доньку.

Говорив, що їй потрібен справжній батько. А де ти був весь цей час? Почала розпитувати я, ти нас кинув, ти не спілкувався з донькою, ти вибрав іншу сім’ю, то йди туди. Нехай я була не права, коли я йому відмовила, але для мене він просто зрадник. Де впевненість в тому, що одного разу, він не повторить це. І найголовніше, я вважаю, що справжній батько це той який виростив дитину, не спав ночами, коли у дитини була температура, дав їй освіту і виховав.

Я йому відмовила і не шкодую про це. Після цього випадку Тимур ще 2 рази відвідав дочку і зник назавжди. Хочу сказати всім чоловікам на цій планеті, будь ласка, будьте відповідальними перед своєю совістю. Пам’ятайте, що дитина – це найсвятіше і чисте, що є в світі. І якщо ви відмовляєтеся від своїх дітей, то вам вже немає віри, будьте розсудливі і не кидайте своїх дітей.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.