Зранку чоловік поїхав у відрядження. Не минуло й пів години, як задзвонив телефон. – Він до мене поїхав. Якщо не віриш, приїжджай, – почула я у слухавці. Я сіла в швидкісний поїзд. Зустрілися ми з Настею в кафе. Незабаром подзвонив Павло. Вона, роблячи вигляд що все в порядку, запросила і його в кафе. Про мене, звичайно, не згадала – це був сюрприз для чоловіка

– Їду у відрядження – оголосив чоловік. За матеріалами

– Ти надовго? – питаю у Павла.

– Ні, на кілька днів і назад. До тебе!

Зібрався, взяв рюкзак і вийшов.

Не минуло й пів години, як задзвонив телефон. Відповідаю, в трубці незнайомий жіночий голос. Підлітковий, років на 18.

– Привіт – каже вона – А це дружина Паші?

– Так, я – кажу у відповідь, вже відчуваючи, що розмова ця не віщує взагалі нічого хорошого. Чоловік вже не юнак, і те, що його хтось такий юний, називає «Паша» – насторожило.

– А де він сам?

– Поїхав у відрядження. А що?

– А знаєш, – каже вона, продовжуючи звертатися до мене на «ти» – Він до мене поїхав.

Накотилася хвиля неприємних емоцій.

Може вона жартує все-таки?

– А ви хто? – питаю у неї.

– А він ноутбук залишив удома?

– Залишив.

– Відкрий його, і прочитай переписку, з Настею Захарченко.

– Передзвоню – відповіла я, і завершила дзвінок.

Відкриваю ноутбук. З контакту чоловік вийшов. Але акаунт зареєстрований на вільну сімку, яка у нас про запас лежить.

Відкриваю сервант, міняю сімку.

Відновлюю пароль. Заходжу в контакт Паші.

Листування з цієї Настею … понаписували він їй такого, що мені і не снилося. Навіть уявити собі не могла, наскільки у нього багата уява.

І талант фотографувати себе.

За підсумком розмови стає зрозуміло, що поїхав він дійсно до неї. Для відмінного проведення часу.

І знову ж таки збирається надати їй, так скажемо матеріальну допомогу.

Передзвонюю цій дівчині.

– Так чого ти хочеш? – питаю у неї.

– Хочу, щоб ти приїхала сюди, і ми зустріли його разом. Влаштуємо сюрприз? – тут вона якось глузливо посміялася.

– А тобі навіщо це треба?

– Від нас батько так пішов, і мені не подобається те, що робить твій чоловік – відповіла вона. – Та й сам він мені якщо чесно, теж не подобається. Просто було цікаво, наскільки далеко він зайде. Так що, я тобі і гроші його теж поверну.

– Щось ти дуже свідома для своїх років – відповідаю їй.

– Ти навіть не уявляєш наскільки – усміхнулася Настя. – Мені 18 років. А твоєму Паші, майже 50. Що тут можна не зрозуміти? Що він старий для мене?

– Виїжджаю … – зітхнула я.

Обігнати чоловіка ніяк не вийшло б, минаючи поїзд. Але як я зрозуміла по листуванню, він планував заселитися на знімну квартиру, і вона повинна буде туди прийти.

Так що, було ще трохи часу.

Взяла квиток на швидкісний поїзд. На щастя, в будній день вільних місць вистачало.

Приїхала, зателефонували знову з Насті. Зустрілися. Розмовляти не було особливо про що. Вона просто перевела мені гроші, кілька тисяч, які заплатив за весь цей час мій чоловік.

Посиділи трохи в кафе. Незабаром подзвонив Павло.

Вона, роблячи вигляд що все в порядку, запросила і його в кафе. Про мене звичайно не згадала.

Павло з’явився через пів години. Побачив нас, постояв пару секунд, розвернувся і пішов.

Пройшов вже майже місяць, він досі не дзвонив і не писав. Живе на дачі.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.