Тато повернувся…  Якось Катерина прийшла з роботи і поралася на подвір’ї. Біля її хвіртки стояв дивний чоловік в дуже поношеному, брудному одязі, від нього пахло оковитою.

-Ви хто? – запитала Катерина.

-Дочко, відкривай, тато повернувся! – оптимістично оголосив незнайомець.

Катя присіла від несподіванки. Ні, вона передбачала – десь є людина, яка є її біологічним батьком. Ну, чисто теоретично.

Вона терміново зателефонувала мамі – мама підтвердила – так, тато був. Але, загув. У татів таке іноді трапляється. Дізнавшись, що тепер виплив – примчала до доньки негайно.

Тим часом чоловік попросив у Каті щось поїсти. Зайшовши на кухню, відразу почав почувати себе, як вдома. Крім їжі, чоловік почав вимагати у доньки любові і поваги. Загалом, шукав він де на постій влаштується, старість доживати.

І не тільки шукав, але і вимагав.

Причому не у колишньої дружини – мовляв, що з тебе старої взяти, знаю я все про твою пенсію, дізнався, а у Катерини – у неї чоловік в банку, а сама вона косметолог, гроші лопатою гребе.

Звичайно, опинитися в такій ситуації – страшновато і неприємно.

За наполяганням мами, Катя відмовила так званому батькові, а він до суду подав, вимагаючи посадити його, нарешті, на шию дочки, вона ж його єдина рідна людина. Згадав, правда, він про це пізно.

Батько тиснув на жалість. Мовляв, живу у чужих людей, дочка рідна бачити не бажає, але ж він, він … він їй ляльку подарував!

З блакитним волоссям. На новий рік. Каті тоді, нібито, шість років було. Він це навіть на одному із засідань сказав – може, сподівався вибити сльозу у судді?

Катька тоді не витримала. Прямо там істерику влаштувала, в кімнатці, яка голосно називається «залом» засідань.

Кричала, що ніякої ляльки він їй в шість років не дарував і взагалі, на її пам’яті навіть жодного разу не з’являвся, як пішов, коли їй два роки було, так його жодного разу потім і не бачили.

Коротше, не отримав там чоловік поки нічого. Але він не втрачає надії – збирається апеляції писати.

Не спокійно Катерині від цієї ситуації – з рідним батьком судитися. Але що поробиш – він сам колись вибрав собі таке життя.