Дорогі забаганки свекрухи…   У мене на днях був ювілей. Збираюся з роботи – телефонує чоловік: – Я за тобою заїду, подарунок тобі купимо. Відзначимо на вихідних.

– А дітей з ким залишиш? – поцікавилася я.

– Мама приїхала, сама запропонувала з онуками посидіти, поки ми з тобою за подарунком з’їздимо. А ти її не любиш, а вона он як про тебе піклується. Ще й Аню з собою взяла.

Знаю я, як вона про мене піклується.

Справжня мета приїзду свекрухи була проста, як 5 копійок: подивитися, на що я «розкручу» її сина в якості подарунка на день народження.

Чоловік, не довго думаючи, запропонував купити мені сережки. І, уявляєте, мені пощастило: в ювелірному магазині на вироби з діамантами були дуже хороші знижки. Очі розбіглися, губа розкотилася, але, в силу нашого тяжкого іпотечного становища, я вибрала скромні пусети за дуже бюджетну суму.

Додому я їхала дуже задоволена. Чоловік, приємно зраділий скромністю дружини, весело насвистував. Ще б пак: і заощадив, і дружину порадував.

Свекруха не витерпіла до нашого повернення, і зателефонувала з розпитуваннями:

– Куди їздили? Що купили? Багато віддали? Сильно не транжирте – у мене теж день народження скоро!

– У ювелірній крамниці сережки купили, там зараз знижки. Приїдемо – покажемо.

– А що за магазин? – поцікавилася свекруха. Чоловік сказав їй назву і свекруха поклала слухавку. Варто було мені зайти додому, як в мої вуха вчепилися з двох сторін.

– Ну, сину, тільки спробуй купити мені таку дешевку в подарунок! – радісно винесла свій вердикт свекруха.

– Вау клас! Я теж такі хочу! Сережки – супер. А ми, поки вас не було, на сайті цього магазину порилися і дещо собі вибрали. Пішли, покажемо. – защебетала Аня, сестра чоловіка, тягнучи свого брата в кімнату.

Ну, що я можу сказати? Губа, у родичок чоловіка, зовсім не дурна. Свекруха вибрала для себе сапфір в обрамленні штук 10 діамантів, кожен з яких був у 3 рази більше, ніж мої камінці в пусетах. Сестра чоловіка зупинила свій вибір на каблучці з каменем, розміром з перепелине яйце.

– Ось. – тицьнула свекруха наманікюреним пальчиком в монітор комп’ютера. – Ось це я хочу на день народження. І ти мені це подаруєш! На брюлики дружині гроші є, значить і мамі на камінці знайдеш!

Щоб Ви розуміли: вартість обраного свекрухою – мінімум в п’ять разів більше, ніж вартість мого подарунка. А у нас іпотека і 2 дітей. Оглянувши наші з чоловіком красномовні вирази обличь, Аня пішла назад:

– Ну, мені не треба. У свого чоловіка випрошу. Рада була побачитися. Мамо, підемо!

– Я нікуди не піду, поки мій син не дасть мені «слово», що так порадує свою матір на старості років. Не діло це: дружина в камінні та хутрі, а мати рідна – немов обірванка! – зло виплюнула свекруха.

«Хутра» – це комірець на куртці. А ось у самої свекрухи шуба якраз таки є – два роки тому мій чоловік і Анін чоловік скинулися і подарували їй шубу на день народження.

– Розумієте, Мамо мого Чоловіка, це для нас дуже дорого. Можливо, коли ми розплатимося з банком, то подумаємо над можливістю подібного подарунка … – почала було я, але була перебита свекрухою.

– Я не з тобою розмовляю! Не смій втручатися в наші сімейні розмови! Ти хто така? – свекруха почала розмовляти на підвищених тонах. Мені стало дуже прикро: чому вона дозволяє собі кричати на мене, в моєму будинку і на очах моїх дітей?

Розлютилася вже я:

– Вибачте звичайно, але у Вас нічого не трісне від таких запитів? Ви мене навіть словами привітати не зволили, а вимагаєте такі дорогі подарунки.

– Люба, давай почнемо з того, що мій син може одружитися ще 10 раз. І що, мені кожної його молодички тепер день народження запам’ятовувати? А по-друге, це не твоя справа! Без тебе розберемося!

Аня схопила свою матір під руку і потягла в коридор:

– Щось ми у вас засиділися, пора нам. З днем ​​народження, всіх благ тобі. Сережки – ульот! Мамо, одягайся!

З коридору свекруха прокричала:

– Сину, ми ще не договорили!

Чоловік закрив за ними двері, я пішла вмиватися. Як це зазвичай буває після візиту свекрухи – мене трусило. Вийшовши з ванни, я набралася сміливості і заявила чоловікові, що якщо він купить мамі такий недешевий подарунок, то я подам на розлучення.

Чоловік показав мені по електронній пошті. тільки що послане свекрухою: «Якщо ти мені це не подаруєш – ти мені більше не син». Чоловік зі сміхом поцікавився:

– Вас що, спеціально цьому десь вчать? Не куплю, не переживай, мама в цей раз серйозно перегнула.