Добро повертається…  Було це років 3-4 тому. Моя теща поверталася додому, знайшла якісь документи і забрала додому. Вдома я, якщо бути чесним, не надто зрадів. За матеріалами

Паспорт явно іноземний, кому належав і як він опинився на вулиці, хто його знає, може взагалі з людиною біда трапилася, а тут паспорт її у мене. Але подумав, переконав себе і вирішив, що треба точно повернути. В паспорті лежала імміграційна карта (або як це називається). І місце роботи зазначено, і адреса.

Знайшов в інтернеті номер телефону, подзвонив. Спочатку мені не вірили і якось насторожено говорили зі мною. Обіцяли передзвонити. Через кілька годин дзвінок і приблизно такий діалог:

– Так, ця людина працює у нас, але ми не можемо з нею зв’язатися вже 3 дні (тут я і подумав, що все, приїхали).

– Добре, давайте я вам просто віддам паспорт, залишу свої контакти, а там вирішуйте, що з цим робити. На тому й домовилися.

На наступний день я, трохи нервуючи, зайшов до них в офіс. Мене зустріли знову насторожено. Але, побачивши паспорт, всі посвітліли. Людей 10 вийшло, говорили, що не вірили, що тільки сьогодні вранці змогли додзвонитися до цього чоловіка, що він взагалі у них працює якимось директором.

Всі дуже дякували, казали, що тепер вірять в людей.

Дали мені конверт, сказали, що ця людина дуже просила передати. Я відмовлявся до останнього, але всі разом вони таки вмовили мене взяти конверт.

Нічого не вдієш, взяв. Так само сказали, що якщо будуть питання або прохання пов’язані з автомобілем, щоб їм відразу дзвонив, все зроблять в кращому вигляді. Залишили телефон, за яким дзвонити треба.

Від таких вражень захотілося випити кави, посидіти і подумати, чому у нас це так сприймається. Спустився на перший поверх офісу, там кондитерська, сіл, відкрив конверт, а там 3 тисячі. Мені стало не зовсім комфортно: все ж витратив годину часу, робив від чистого серця, а тут так віддячили.

Хвилин 10 розмірковував про свої почуття і вирішив, що треба щось робити, а то нечесно виходить. Далеко ходити не став, в тій же кондитерській підійшов до касира і сказав: у мене є 3 тисячі, дайте мені на цю суму випічки, тортиків і так далі.

Дівчина назбирала мені пакетів 5 всього, ну просто дуже багато. І то вийшло тисяч на 2. Я взяв пакети і попрямував назад в офіс. Очі співробітників треба було бачити, всі були в шoці. Я їм залишив пакети, сказав, щоб пригощалися, і що робив я це не заради грошей і потім просто пішов.

Протягом 30 хвилин мені прийшло близько 40 смс! Ось від цього вже був я ошелешений.

Зміст приблизно такий:

– Вельми дякую вам. Ми знову віримо в людей і це чудово. Ви хороший чоловік. У нас сльози на очах і так далі. А так же нагадування, що можу звертатися до них в будь-який момент.

Але пост не про те, який я хороший, а про те, що добро повертається!

Через кілька років, а точніше в лютому минулого року, я вирішив міняти свою машину, як раз подобалася Kia sorento prime нова. Сяк-так знайшов одну в салоні, останню, машина нарозхват була.

І тут я нарвався на не самих пристойних працівників автосалону. Вони розуміли, що машина одна з останніх і що мною можна відмінно маніпулювати (коротше, без опцій на додаткових кілька тисяч мені машину продавати відмовлялися).

Я спочатку намагався вирішити це питання хоч якось: заміною опцій (а там ну зовсім дурницю хотіли на машину повісити), говорив з начальством. А потім … згадав про те, що мені обіцяли допомогти. Знову було незручно, але я подзвонив.

Протягом години всі опції зняло, як рукою, подарували комплект зимової гуми, встановили сітку в решітку радіатора, поставили захист. Бігали навколо мене і мало руки не цілували. Скажу чесно, було приємно.

Я і до цього і після цього робив не мало добрих справ, ніколи не відмовляв у допомозі. Але це, напевно, перший випадок, коли моя допомога дала мені таку віддачу. Згадую іноді про цей випадок і завжди посміхаюся.

Робіть добро, допомагайте людям, не проходьте повз чужу біду. Все це вам повернеться!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.