Після весілля Марина переїхала з Дмитром до свекрухи, там ще жила його сестра Світлана з дитиною. Марина кожного дня готувала для всіх. Та коли свекруха зрозуміла, що гроші у Марини закінчуються і робити вигляд, що вона любить невістку більше не потрібно, Дмитро почав по-іншому ставитися до дружини

Марина виросла в звичайній родині, тато майстер на машинобудівному заводі, мама-рядовий бухгалтер на хлібозаводі. Довгоочікувана донечка з’явилася пізно, старшому синові вже десять було, тому турботи від батьків їй дісталася з лишком.

Марина завжди знала, що на батьків можна покластися, в їхній родині, тато головний авторитет, здобувач і захисник, ось і дівчинка мріяла про таку ж сім’ї, щоб за чоловіком, як за кам’яною стіною.

А поки вона добре вчилася в школі, але шкільне життя швидко пролетіло, Марина вступила на навчання в юридичну академію, батьки оплатили навчання, вони намагалися хоч чимось допомогти самостійній донечці.

Уже на першому курсі, Марина почала підробляти, писала контрольні та курсові студентам. А на третьому курсі, переїхала на орендовану квартиру, батьки не перечили, розуміли, що дочка виросла, їй треба будувати своє життя.

А дівчина вже хотіла жити без допомоги батьків, мама була на пенсії, тато теж ось-ось перестане працювати, вона вже сама хотіла допомагати батькам.

Тим більше робота підвернулася, їй пощастило, вона знайшла місце в адвокатській конторі, помічником адвоката, вечорами готувала документи на наступний день і виконувала різні доручення. Вона була на хорошому рахунку і розраховувала отримати постійну роботу тут після академії.

Там же в адвокатській конторі, доля звела її з Дмитром, він був водієм. Молодий хлопець, вона давно вже звернула на нього увагу, але все часу не було навіть поспілкуватися, вони тільки віталися при зустрічі.

Молода помічниця йому теж сподобалася, і він, одного разу, запропонував підвезти її додому після роботи, закінчувала вона пізно і жила далеко, тому з радістю погодилася. Потім ці поїздки стали постійними, так за розмовами про все на світі, пройшло два роки, вони, здавалося б вже дізналися один про одного все.

Марина, якщо чесно, чекала пропозиції від Дмитра, з батьками його познайомила, вони були в захваті від майбутнього зятя, надійний, з серйозними намірами, донечка його любить, про що ще мріяти батькам.

Дівчина навіть гроші почала відкладати на квартиру, і нарешті, цей день настав, вона наречена. Ось тільки Дмитро відмовлявся брати квартиру в кредит:

– Навіщо залазити в борги на багато років, – говорив він, – у моїх прекрасний будинок, будемо жити там.

Вона намагалася заперечити, що вона навіть зі своїми батьками відмовилася жити, хоча вони і пропонували, що вона хоче свою квартиру, але він зміг переконати її, або вона поступилася, щоб не псувати відносини на самому початку.

Після весілля вони переїхали до його мами, там ще жила Дмитрова сестра Світлана з дитиною після розлучення. Марину зустріли добре, а коли вона дістала гроші, накопичені на квартиру, полюбили ще більше.

Ще чоловік умовив її, що треба зробити в будинку хоча б який-небудь ремонт. Будинок і правда, був не дуже. Молода дружина перший час, тільки те й робила, що мила, скребла, чистила.

Готувала для чоловіка, старалася, хотіла порадувати, показати, що вона чудова господиня, а виходило, що готувала на всіх. Ну, не буде ж вона тарілки відбирати у його рідних. Так це стало нормою, що Марина готує, миє, прибирає, продукти купує, а мати і його сестра чекають, коли вона прийде з роботи.

Коли Марина затримувалася, сподівалася, що хоча б в ці дні, свекруха і Світлана зроблять все по дому, але «навіщо, Марина ж прийде, все зробить, краще посидіти».

І якби ж то хоч слово подяки чула від них, тільки закиди, особливо Світлана намагалася зачепити її. Марина спочатку не розуміла, що вона зробила Світлані поганого, ніби й подарунки дарувала до свят, і слова поганого не сказала.

Потім дізналася, у Світлани з’явився кавалер, і вона хотіла його теж привести в цей будинок, і молода дружина брата їй дуже заважала, займала кімнату, ось вона ї хотіла, щоб невістка з’їхала.

Марина вже не знала, як ще догодити свекрусі і Світлані і подумувала, що треба все-таки з’їжджати, але чоловік ніяк не погоджувався, а головне, майже не захищав дружину від рідні, вважав, що це просто жіночі дрібниці, згодом самі заспокояться .

Ще б пак, напевно, довго б ще терпіла вона, якби не дізналася, що чекає дитину, але як принести малюка в сюди, свекруха обов’язково скаже, що це не її онук. Вона вже не раз натякала синові про це, що невістка дивно так затримується на роботі.

Чоловік не сприймав ці натяки всерйоз. Але як він поведе себе, коли дізнається про дитину, вона вже не була в ньому впевнена.

Після весілля він змінився, навіть возити перестав, він раніше йшов з роботи і чекав її. На роботі вона була успішним юристом, а вдома її втоптували в багнюку, терпіти це було вже неможливо.

Від своїх батьків, вона довгий час приховувала, не хотіла засмучувати, нехай думають, що у неї все добре. Але дізнавшись про дитятко, не витримала і заплакала у батьків, це було перший раз за три роки, тому батьки не на жарт засмутилися.

– Я більше не можу там перебувати, і піти від Дмитра теж не можу, я ще люблю його і чекаю дитину, а він не хоче що-небудь міняти, мамо, тату, що мені робити, – запитала вона в сльозах, вона сама мріяла допомагати їм, а тепер просила допомоги, але куди вона ще могла піти, як не до батьків.

Батько довго думав.

– Так, до нас ти не хочеш, я правильно розумію, та й Дмитро не піде. Значить, матір, продаємо квартиру, ділимо гроші між дітьми, у сина теж кредит, треба допомогти. Ти дочко, береш кредит, додаєш гроші і купуєш собі квартиру, маленьку, але свою. А потім вже там вирішите, разом ви будете жити або окремо, головне у мого онука буде свій кут.

– Тату, а як же ви, де ви будете жити?

– А дача, ти забула, у нас там добротний будинок побудований, нам вже на пенсії, тільки в радість на свіжому повітрі, та й онуків будете привозити на літо, але ж чи мама згодна, – запитав батько у дружини, яка мовчала.

– Так, це ти добре придумав, тільки я от думаю, якщо вони з Дмитром розбіжаться, як же Марина кредит виплатить одна, якщо вона з дитиною буде, хоча привезе до нас, ми допоможемо доглянути дитя, – мама як завжди більше переживала за доньку, бо не вірила, що зять так просто піде від матері.

Марині було соромно, що вона останнє забирає у батьків, але поки діватися нікуди, вона пообіцяла собі, як тільки все налагодиться неодмінно купить батькам квартиру, те, що все налагодиться, вона не сумнівалася.

Дмитро від її ідеї в захват не прийшов, свекруха, чула розмову, запропонувала на гроші від квартири поставити нову баню, коли Марина відмовилася, свекруха заявила:

– Ось бачиш, сину, вона нас не любить і не хоче допомогти нашій родині, як ти можеш жити з нею?

Але час ще був, вона сподівалася вмовити чоловіка, сказала про дитину. Як вона і передбачала, свекруха, зрозуміла, що гроші їй не дістануться і робити вигляд, що вона любить невістку більше не треба, всім виглядом давала зрозуміти, що вона тут ніхто, так вони і прожили ще кілька місяців.

Ось уже час переїзду в нову квартиру, а вона до цих пір не знала, з нею Дмитро поїде чи ні. Він мовчав, ніби його це не стосувалося і вона поїхала одна.

Що буде далі, вона не знала, але те, що більше її ніхто не буде ображати, це точно.