У нас якось так прийнято, що батьки намагаються забезпечити спадщиною своїх дітей, а якщо дітей є кілька, то треба старатися поділити всіх порівну. Але так буває не завжди.

От у моєї приятельки ситуація не з приємних. Хоча особисто її, це начебто й не стосується, їй за чоловіка прикро. Її чоловік є сином від першого шлюбу. Батько його в принципі ніколи не виховував, пішов від матері, коли дитина тільки народилася. Більше того, років до 5 її чоловік кликав цього батька «дядьком» (він відвідував дитину іноді), тому що йому не говорили, що це його рідний батько.

Його мама сподівалася вийти заміж, і що вітчим усиновить хлопчика. Коли надії не справдилися йому розповіли, що «ось цей дядько – твій батько». А за цей час у батька народився ще один син в новій сім’ї (до якої він власне і пішов), а через сім років після сина – ще й дочка.

Не вдаючись в подробиці скажу – ні один з синів не отримав вищої освіти (ну добре, старший – чоловік приятельки, начебто непотрібний), але той, який від другої дружини, був виставлений з будинку ледь повернувшись з армії. Скільки пам’ятає моя знайома той син так і живе все життя на території якихось жінок. Особисте життя у нього чомусь не складається.

А дочці було оплачено освіту, куплена квартира в кредит. І ось тепер батько пояснив, що і їх з дружиною квартиру вони теж дочці відпишуть. Старший син (чоловік приятельки) ні на що, природно, не претендує, але за зведеного брата стало прикро.

Виявляється, його ще кілька років тому виписали з квартири практично в нікуди – він же дорослий, повнолітній вже давно, на зазначеній житлоплощі не проживає. Я от не зрозумію, хіба можна виписати нехай навіть повнолітнього сорокарічного чоловіка в «нікуди»?

Батьки пояснили це тим, що у дочки є дитина тепер, а син дітей так і не нажив. Як-небудь розбереться зі своїм життям. Ні, я розумію, що до старшого йому байдуже, у нього на щастя своя квартири є, але чому таке ставлення до сина, якого народила та ж мати що й улюблену доньку? І чому мовчить мати? Він же такий рідний, як і донька.

Я вважаю, що скільки б у батьків дітей не було, вони повинні усіх поділити порівну. Робити різницю між дітьми несправедливо, син, донька, від першого шлюбу, чи від другого – яке це все має значення? Усі діти однакові, і відповідальність у батьків за них теж однакова. Або давати всім, або нікому. А віддати все доньці, не згадавши про синів, це неправильно.

Фото ілюстративне – naslednik.

Джерело