Я завжди думала, що з сім’ї, в якій є діти, чоловік ніколи не піде. Адже скільки пар залишаються разом лише заради того, щоб у дітей була повноцінна сім’я. Ми з чоловіком 10 років разом, 8 з них в шлюбі. За цей час у нас народилося троє діток, донечка і два прекрасних синочка, молодшому немає ще й місяця.

Живемо ми у власному будинку, тому без вагань наважилися на третю дитину. Чоловік добре заробляє. Він працює за кордоном, більшу частину часу він живе в Польщі, де працює на будові. Додому їздить регулярно, хоча б раз в два місяці точно. Але це дозволило нам жити нормальним, забезпеченим життям.

Правда, без чоловіка і його підтримки мені одній з дітьми важко, як фізично, так і морально. Але я терплю, бо розумію, що все це заради нашого блага. Місяць тому я народила молодшого сина. Чоловік відразу приїхав. У турботах про дитину я не відразу помітила, що щось не так.

Перші кілька днів було все добре, ми намагалася не піднімати тему того, що він останній час не писав і не дзвонив, поки був на роботі. Але одного разу чоловік поїхав в місто ніби у справах і прислав мені повідомлення, що він мене більше не любить, і щоб я погодилася на розлучення. Я природно відмовилася це робити і отримала від нього відповідь: «Тоді я піду так».

На моє запитання, як давно він мене вже не любить, він не відповідає, говорить, що це вже не важливо. Розмовляти не хоче, на примирення не йде. Як мені бути? Я розумію, що поки молодшому синові не виповниться рік, нас не розлучать, але я розумію, що дітьми я теж його не втримаю. Він сказав, що розлюбив мене і не хоче зі мною жити, а від дітей не відмовляється.

Я в декреті, з немовлям, старшій донечці 7 років, середньому синові 5. Чоловік готовий залишити мене з трьома дітьми і піти, а як же ми будемо без чоловіка, без тата?

Я в тупику і не знаю, що робити. Допомоги попросити нема у кого. Як я буду ростити дітей одна? Та й кому я тепер буду потрібна, з трьома дітьми?

Фото ілюстративне – psychadelaide.

Джерело