Одне на двох щастя…  Подруги Людмила і Наталя навіть подумати не могли, що колись стануть суперницями. Вони познайомилися ще в студентські роки. Разом шукали щастя, заміж одна одну видавали, тішилися народженням діточок.

Людмила добре вийшла заміж, її Ігор завжди хотів чогось більшого: чоловік відразу ж узявся за створення власного бізнесу, будинок збудував. Двійко синочків у них народилося, а студентську подругу Наталю вони в хресні взяли до молодшого, Андрійка.

Наталі ж не так пощастило в житті, як Людмилі. Дівчина родом з далекого села. Ще навчаючись в училищі зрозуміла, що додому, де немає ніяких перспектив, повертатися не хоче. Потрібно терміново виходити заміж, щоб зачепитися в місті.

Так і зробила – на вулиці познайомилася з хлопцем, через три місяці вже розписалася з ним. Любові великої не було – зате був омріяний штамп в паспорті. Не кохала Івана, а що робити. Він один син вдома, зрозуміло, що будинок в обласному центрі буде його. А там, як кажуть, «зтерпиться-злюбиться».

Проте, вийшло не зовсім так. Прийшла якось Наталя до Людмили, на пальці нова золота каблучка, на душі тривога. Тоді вперше розповіла подрузі, що не любить свого чоловіка. А потім, слово-за-слово, обмовилася, що давно зустрічається з співробітником. Він одружений, але дітей не мають. Дуже її кохає, подарунками обдаровує. А чоловік живе своїм життям, нічого не помічаючи.

Так тривало майже три роки, поки про ці стосунки не дізналася дружина. Наталя гірко плакала: пропало і кохання, і подарунки, та ще й потрібно було піти з роботи, де тепер усі все знали.

Людмила пошкодувала подругу і попросила чоловіка взяти її на роботу. Якби ж то знала, яку помилку здійснює. Ігор спочатку не хотів. Та після довгих вмовлянь дружини погодився. Невдовзі навіть почав нахвалювати Наталю за професіоналізм.

Людмила ж продовжувала жити життям домогосподарки, бо якраз нещодавно народила другого синочка і сиділа в декреті. Тепер її подруга Наталя стала правою рукою її чоловіка. Людмила, як засліплена, нічого не бачила. Очі їй відкрила її сестра:

-Людо, прокинься, подивись на Наталку і Ігоря, невже ти нічого не бачиш? З тебе всі навколо сміються. Бач, як обкрутила його твоя подруга.

Після цих слів Людмилу немов облили холодною водою. Так, справді, вже два роки Наталка щодня є гостем в їхньому домі, з чоловіком по справах їздить завжди теж тільки Наталка, навіть відпочинок без Наталки і її донечки не відбувається.

Людмилі забракло повітря. Під її носом її найкраща подруга і її чоловік крутять вже довгий час роман, а її «пошили в дурні». Почала згадувати обновки Наталі, (а їх за ці два роки було чимало), і розуміла, що це справа рук її чоловіка.

Їх сімейне життя давно вже нагадувало швидше дружні стосунки, любов, яка була колись, згасла. Чоловік завжди виправдовувався зайнятістю, змученістю… а насправді, це все у нього було, але не з дружиною, а з Наталкою.

Всю ніч Людмила проплакала, треба було щось вирішувати. Піти від чоловіка, принаймі зараз, вона не могла. Повернутися до батьків з двома дітьми в однокімнатну квартиру – не вихід. Гарний будинок, в якому вони жили, належав її чоловікові, хоча добудовували і впорядковували вони його разом.

Та й діти обожнювали багатого і дбайливого татуся. Так і жили Людмила, Ігор і кума Наталя п’ять років. Одному Богу було відомо, як важко Людмила переживала все це. Наталя ж сумлінно виконувала роль дбайливої і вірної подруги.

Все змінив дзвінок Аліни, рідної сестри, яка єдина знала про цей зачарований трикутник, з якого не сила вирватися її сестрі Людмилі. Аліна поїхала в Польщу на навчання і там вийшла заміж за поляка Адама. Відкрили свій бізнес, справи у молодят швидко пішли вгору.

– Сестричко, приїжджай. Відмова не приймається. Бери дітей, і гайда до нас.

Ввечері у них вдома знову була Наталя. Чоловік, здається, за ці роки, настільки звик до такої постановки речей – законна жінка і кохана жінка завжди поруч, що вже і сам не вбачав у цьому нічого поганого. Людмила, дивлячись на це чергове свято брехні, нікому нічого не сказала, а вранці зібрала речі і поїхала з молодшим сином до сестри в Польщу.

У невеликому містечку під Вроцлавом її зустріли дуже привітні люди. У Адама, чоловіка сестри, був старший брат Анджей, вдівець. Його дружини не стало ще 10 років тому. Анджею дуже сподобалася Людмила. Він закохався у цю скромну жінку з першого погляду.

Аліна, дивлячись, як розцвітає її сестра від спілкування з Анджеєм, вирішила піти на хитрість і запропонувала сестрі роботу у них в Польщі.

– Мені треба подумати і порадитися з чоловіком.

– У тебе давно вже нема чоловіка, відтоді, як ти пожаліла свою подругу Наталку, і ми обоє це чудово знаємо.

Людмила важко зітхнула, бо розуміла, що сестра має рацію. А ще, в її душі оселилося ніжне почуття до Анджея, який дивився на неї так, як ніхто і ніколи. Чоловік до неї не торкався уже багато років.

Людмила прокинулася від ніжних промінчиків сонця і запаху кави. Андрійко грався на подвір’ї з сусідським хлопчиком, йому тут дуже подобалося. Жінка не хотіла згадувати про Ігоря і Наталку, тут їй було дуже добре.

– Я залишаюся, – вперше в житті Людмила прийняла рішення без свого чоловіка і вірила, що тепер, нарешті, стане щасливою.

Автор Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.